Новини та
16 травня 2015 року в читальному залі бібліотеки - філії № 22 в рамках святкування 70-річчя Великої Перемоги відбулася зустріч з відомим харківським письменником Станіславом Олександровичем Олійником та презентація його нової книги «Відблиски сорокових», присвяченій страшним сторінкам історії нашого міста - німецької окупації Харкова 1941-1943 років.
Олійник Станіслав Олександрович - юрист-правознавець, член Спілки письменників Росії. Народився в Пермській області, Росія. Служив офіцером ВПС, 5 років працював у Німеччині. З вересня 1984 по вересень 1987 рр. - заступник начальника спецгрупи Кабульської резидентури (Афганістан). Є автором книг «Без вісті зниклі», «Тіні минулого», «Розплата». Звання - полковник у відставці.
«Про оборону і обставини здачі Харкова в жовтні 1941 року у нас чомусь говорять рідко і невиразно ...» - так починається книга «Відблиски сорокових». А далі на основі архівних матеріалів, спогадів головного маршала бронетанкових військ П. А. Ротмістрова, полковників І.Г.Старинова, Н. Рудницького, секретаря Харківського міськкому КП (б) У В. Рибалова перед нами постають ті далекі, але не менш трагічні дні.
Особливо вражають спогади з щоденника очевидця тих страшних подій, видатного антрополога і анатома, фахівця в галузі біомеханіки та протезування, доктора медичних наук, професора Льва Петровича Ніколаєва (1898-1945). У книзі можна познайомитися з повним обсягом рукопису «Під німецьким чоботом» (виписки з щоденника: жовтень 1941 р серпня 1943).
Читачі з великим інтересом переглянули буктрейлер на книгу «Відблиски сорокових», дізналися багато нових фактів про історію Харкова, ознайомилися з додатком до книги - з фотографіями окупованого Харкова. Захід завершився переглядом фільму «Ніч в 641 день. Окупація» за спогадами очевидця тих страшних сторінок нашої історії Олени Олександрівни Чернай.
Велика Вітчизняна війна увійшла в історію нашої країни як страшний, але героїчний час, залишила глибокий слід у серцях. Вона боляче відгукнулася в долях мільйонів людей, принесла кожному своє горе, свої біди і нещастя. Ми повинні зберегти у своїх серцях пам'ять про ветеранів та події, в яких ті брали участь. Потрібно пам'ятати про ті дні - коли цілі родини зникали з лиця Землі; коли в кожній родині був назавжди втрачений: брат, син, батько, дід; коли кожна дитина дізналася, що таке голод; коли скалічені фізично і морально люди не здалися, а вижили і дали життя новим людям.
Потрібно пам'ятати, пишатися і бути гідними своїх предків.
