«Я жизнь, как Лермонтова дрожь, как губы в вермут окунал»

(До 125-річчя з дня народження Б.Л.Пастернака)

«Здесь все тебе принадлежит по праву,
Стеной стоят дремучие дожди.
Отдай другим игрушку мира - славу,
Иди домой и ничего не жди.»
А.Ахматова 

9 лютого 2015 в бібліотеці звучали вірші Бориса Пастернака та Анни Ахматової ... На прохання читачів ми об'єднали ці два імені і в літературно-музичній вітальні розповіли про історію знайомства Пастернака з Ахматової, яке відбулося в січні 1922 року в Петрограді і тривало все життя. Часи опал і визнань, через які пройшли вони обидва, не змогли зруйнувати цієї дружби поетів. Ахматова подарувала йому свою книгу з написом «Першому поетові Росії» .А Борис Леонідович, згадуючи свою першу зустріч з віршами Ахматової, писав: "Я хорошо помню. Лучи садившегося осенного солнца бороздили комнату и книгу, которую и перелистывал. Вечер в двух видах заключался в пси. Один легким порозовением лежал на ее страницах. Другой составлял содержание и душу стихов, напечатанных в ней. Я завидовал автору, сумевшему такими простыми средствами удержать частицы действительности, в нее занесенные. Эта была одна из первых книг Ахматовой, вероятно, "Подорожник". Між ними була велика духовна близькість. Не раз вони проводили спільні літературні вечори, які користувалися незмінним успіхом. . Зал вставав при їх виході на сцену і зустрічав неугавній овацією.
Олена Пастернак у своїх спогадах пише: «Его письмо к ней от начала марта 1947 года не сохранилось, но ее нежную ответную записку Пастернак сохранил и носил в конверте, с которым никогда не расставался. На конверте надпись: «Самое дорогое (автографы отца, Рильке, Ахматовой, Тициана)». "Дорогой мои друг, спасибо за чудесные стихи и письмо Ваше. Я люблю Вас и все время думаю о Вас. Молюсь за Вас.
Ваша Анна".
Звучали пісні на вірші Бориса Пастернака у виконанні Олени Камбурової, Віталія Соломіна, Сергія Нікітіна.