8 січня виповнилось 90 років від дня народження Василя Симоненка, українського поета-шістдесятника і журналіста, чиї твори поклали початок українському рухові опору 1960–1970-х років.

До ювілею Поета у бібліотеці-філії № 22 - літературна година. Читачі мали можливість переглянути його книги і познайомитись з долею ювіляра у лекції - публікації з рубрики #Невідоме_про_відомих.

Він прожив дуже коротке життя – усього 28 років. Але зумів залишити по собі вагомий спадок унікального світовідчуття та безкомпромісної любові до Батьківщини.

Після трансляції в ефірі «Радіо Свобода» щоденників Василя Симоненка, в Україні його було оголошено націоналістом, а його творчу спадщину заборонено. Але справжні друзі та істинні поціновувачі поезії робили все можливе й неможливе, щоб поширювати творчість Василя Симоненка в Україні. Ось як писав про це Євген Сверстюк: «Багато щирих і добрих рук збирали його рукописи. Багато злих і колючих очей промацували його слово. Та праця добрих завжди переважить».

Друга збірка поезій «Земне тяжіння» вийшла після смерті, в 1964 році, збірка новел «Вино з троянд» - у 1965 році, наступного року книга «Поезії», а потім - мовчання у 15 років.

Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням сучасної критики, став на шлях, указаний Тарасом Шевченком, й увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини XX ст. Літературні критики називали його «поетом без каменю за душею», а есеїст Євген Сверстюк зазначив, що Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частину історії України.

Творчість Василя Симоненка з роками набуває ще більш глибинного і пророчого змісту. Може тому, що звертаючись до всіх нас разом, він говорить з кожним окремо, і в голосі його немає фальші.