Центральна міська бібліотека продовжує цикл книжкових оглядів «Літературні подорожі країнами світу». Частина 3 – «Індія: історія, культура, філософія…» Подорожуємо разом!

 

Індія – країна контрастів. Індія - це багатовікова мудрість, величний океан, руїни стародавніх міст, східні прянощі та барвисті сарі. Країна, що подарувала світові велику цивілізацію, цифри, аюрведу, шахи та бадмінтон. Це місце вразить своїм колоритом навіть досвідченого мандрівника. Вона неймовірна – це країна сюрпризів! З населенням понад мільярд людей це друга за чисельністю населення країна у світі, і про знамениту кастову систему чув майже кожен. Однак на цьому курйози не закінчуються, адже Індія – надзвичайно інтригуюча та непередбачувана країна. Тут філософія переплітається з релігією, наукові здобутки з мистецтвом, а самі мешканці можуть похвалитися однією з найцікавіших культур, з якої багато чого черпає сучасний Захід. 

Ми запрошуємо вас у подорож цією чудовою країною, і представимо найцікавіші факти про Індію.

В Індії зовсім не приживається жодний режим чи розклад. Тут все відбувається повільно. Якщо спробувати зрозуміти індійців, то, мабуть, слід визнати: бідні люди просто розставляють пріоритети по-своєму. Що не озвучено вголос, того не і було – ось постійний життєвий принцип індійця.

Індуси вірять, що все, що трапляється, відбувається з волі богів, карми, долі тощо. Вони самі тут ні до чого і вплинути ні на що не можуть. Чого даремно переживати, краще лягти та подивитися на зірки… 

Іноземцям ніколи не зрозуміти цю країну, ось чому вони знову і знову прагнуть торкнутися її непізнаного всесвіту!

 

Айєнґар, Б. К. С. Погляд на йоґу : йоґа діпіка / Б. К. С. Айєнґар ; пер. з англ. О. Ю. Горенбейна, Г. Й. Гущі . – Київ : Здоров'я, 1992 . – 432 с. : іл.

Той, хто хоч трохи знайомий з літературою, присвяченою вченню й практиці індійських йоґів, не потребує реклами для творів школи Б. К. Айєнґара. Школа всесвітньо відома, в усіх країнах вельми шанована. Книжку «Погляд на йоґу» написано за методологією, традиційною для Індії. Вона є цінним посібником з гатга йоґи, особливо з методики й техніки оволодіння асанами та пранаямами. Однак нам, європейцям, які захочуть практикувати йоґу, недостатньо знати про те, що «потрібно». Нам психологічно притаманна ще й потреба знати, чому та для чого це «потрібно». У книжці, наприклад, проходить така думка: основною умовою правильного виконання асан є вміння «усвідомлювати» своє тіло, свої м’язи, серце і т. д. Але з чим пов’язана така умова – на це питання немає прямої відповіді. Учневі надається змога самому дійти висновку, що без належного контролю з боку нервової системи ефект асан і пранаям значно знижується.

Видання підготовлене індійським автором, учнем відомого фахівця йоґи Крішнамачар’ї – фундаментальний порадник з гатга йоґи. В ньому систематизовані та в доступній формі викладені класичні положення трактату батька йоґи Патанджалі «Йоґа сутра», розглянуті етичні аспекти йоґи. Описані фізичні й дихальні вправи, механізм їхньої дії, показання та протипоказання до їх застосування. Йоґа являє собою джерело мудрості й досвіду – досить взяти те, що підходить для нашого життя й мислення, фізичного й духовного здоров’я.

Також видання містить словник і покжчик асан та ілюстрації до них.

 

Блеск и нищета Великих Моголов : [Джаганнатх; Храм Сурьи в Конараке; Симхачалам; Мечеть Кувват Уль-ислам и минарет Кутб Минар в Дели; Виджаянагар (Хампи); Крепость Пурана Кила и гробница Хумаюна; Фатехпур- Сикри; Агра; Тадж-Махал; Красный форт; Лахор ] // Средние века / А. Ю. Низовский . – Москва : Вече, 2002 . – С. 348 - 372 . – (Все чудеса света).

Книга з серії «Всі чудеса світу», том Середні віки - про міста, замки, собори і святині - перлини світового мистецтва, безліч видатних творінь рук людських, створених в епоху середніх віків. Сюди увійшли описи величних споруд періоду Великих Моголів Індії.

Джаганнатх: три великі храмові міста - Бхуванешвар, Пурі і Конарак - складають «золотий трикутник» індійського штату Орісса. Вершинами цього трикутника є знамениті храми Лінгараджа, Сур'ї та Джаганнатх. Пурі - одне з головних священних міст Індії. Особливу популярність приніс йому знаменитий храм Джаганнатх, відомий також як Біла Пагода, багаторазово описаний першими європейськими мандрівниками Індією. Історичні джерела свідчать, що Пурі був одним із центрів буддизму. Головна святиня храму – дерев'яне зображення Крішни, туди не пускають не-індуїстів та нечестивців.

Храм Сур'ї у Конараку: руїни одного з найбільших храмів в Індії – храму стародавнього індійського бога Сонця Сур'ї. Європейські моряки здавна прозвали його «Чорною пагодою», це одна з найбільших споруд на честь бога Сонця. І сьогодні, незважаючи на поганий стан, будівля залишається величною. Храм є найвищим досягненням середньовічної архітектури Східної Індії.

Симхачалам: «пагорб лева» - так називається гора на вершині якої стоїть однойменний індуїстський храм. Це одна з головних історичних та архітектурних пам'яток та вішнуїтських святинь Індії. З самого моменту свого виникнення він був оточений таємницями та легендами. Точна дата його споруди невідома, як і докладна історія до XIX століття.

Мечеть Кувват Уль-іслам і мінарет Кутб Мінар у Делі: у період ісламських завоювань було створено багато видатних архітектурних пам'яток, які стали своєрідною візитною карткою сучасної Індії. Однак період панування мусульманських династій, хоч і був яскравою сторінкою в історії країни, залишився все ж таки приватним і багато в чому випадковим явищем, не вплинув на традиційну індійську культуру.

Віджаянагар (Хампі): столиця однойменної держави на півдні Індостану, що процвітала в той період, коли північ Індії вже була захоплена мусульманами і там з'явилися перші ісламські державні утворення. Віджаянагар став оплотом індуїзму та протистояв пануванню мусульманських династій. Тут збереглася давня індійська культура, що врятувалася від ісламського тиску. В наш час він є найпопулярнішим центром туризму в Південній Індії. Пам'ятники Хампі включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Тадж-Махал: знаменитий на весь світ він чомусь часто вважається храмом. Насправді це мавзолей-усипальниця дружини імператора з династії Моголів. Шах обожнював свою дружину, без її участі не приймалося жодне державне рішення. Переказ розповідає, що, вмираючи, вона попросила чоловіка побудувати гробницю, гідну їхнього кохання. Тадж-Махал споруджувала 20-тисячна армія робітників. На створення всього комплексу пішло 22 роки. Оспіваний поетами як пам'ятник кохання, Тадж-Махал сьогодні у всьому світі сприймається як символ Індії. Це одна з найвідоміших і найвідвідуваніших пам'яток країни.

Докладніше про інші найцікавіші споруди середньовічної Індії читайте на сторінках видання.

 

Древняя Индия : три великих сказания : изд. 2-е, доп. : [в 2-х тт.] / лит. излож. и предисл. Э. Н. Темкина, В. Г. Эрмана . – Санкт-Петербург : Центр «Петербургское Востоковедение», 1995 . – (Мифы, эпос, религии Востока. Bibliotheca Universalia).

На зорі своєї історії народ створює оповіді про героїв. У них він відбиває свою самосвідомість та свої ідеали. У цих оповідях відображаються уявлення стародавніх про світобудову. Давньоіндійський епос вплинув на світову культуру не менше, ніж всесвітньо відомі гомерівські поеми. Поряд із назвами «Іліада» та «Одіссея» чимало говорять назви «Рамаяна», «Махабхарата» та інші знамениті поеми Стародавньої Індії. Саме епос стоїть біля витоків художньої літератури древньої Індії, на нього спирається весь подальший її розвиток.

Дане видання відтворює літературний виклад трьох великих сказань Стародавньої Індії. У першому томі публікується оповідь про Раму. Пам'ятка стародавнього епосу – «Рамаяна», індійці вважали саме його «першою поемою». Це древній міф, що лежить в основі сюжету чарівної казки. У той же час фантастичні мотиви своєрідно поєднуються із відображенням реальної дійсності. У образах поеми казкові, надприродні риси химерно вплітаються у живі людські характери. Образ Рами, що сягає міфологічних і фольклорних витоків, набуває типових рис представника військової аристократії епохи створення поеми. Сита зображується як ідеал індійської жінки-дружини, подібно до того як Рама виявляє ідеал воїна і государя. «Рамаяна» в історії давньоіндійської літератури представляє інтерес переважно як пам'ятник художньої творчості, обожнювання образу героя не перетворило її в цілому на релігійну книгу, хоча освятило в очах віруючих.

У другому томі публікується літературний виклад оповіді про Крішну і про велику битву нащадків Бхарати. Також він містить словник індійських імен та назв. Перекази про героїв минулих часів, що перейшли з покоління в покоління, становлять основу поеми про велику битву. Протягом багатьох століть поколіннями слухачів епос сприймався не лише як поезія, а й як повчання, перекази про предків і водночас ідеальне втілення священного знання, збереженого від тієї ж глибокої давнини як гармонійне поєднання словесного мистецтва з успадкованою мудрістю віків. Ще один великий епос – «Оповідь про Крішну». Кришнаїзм є однією з двох головних течій, на які поділявся індуїзм вже в давнину, від самого початку свого становлення. Сам Крішна, вождь пастушого племені - образ, що сходить до якихось місцевих народних переказів. В іншій інтерпретації передбачається, що він сходить з історичної особои, згадуваної ще у ведійській літературі. Протягом століть епос користується не меншою популярністю в народі, не поступаючись «Махабхарате» і «Рамаяне» у тому впливі, який ці великі епопеї надали на подальший розвиток індійської літератури та культури.

«Велику битву нащадків Бхарати» можна розглядати як узагальнення цілої доби в ранній історії Індії. «Енциклопедія давньоіндійського життя» - це головна відмінність та своєрідність індійського епосу, що не має прямих аналогів у світовій літературі.

 

Древняя Индия : [таинственные города Инда; Бенарес (Сарнатх); буддийские памятники в Санчи; Аджанта] // Древний мир / А. Ю. Низовский . – Москва : Вече, 2001 . – С. 337 - 350 . – (Все чудеса света).

Книга із серії «Всі чудеса світу» - це історія людства у найзнаменитіших пам'ятках культури. Великі палаци та священні міста, міста-пам'ятники, загадкові колосси та чудові храми – ці уславлені споруди минулих століть стали надбанням всього людства. Том, присвячений пам'ятникам цивілізацій Стародавнього світу, охоплює період від первісної епохи до IV-V століть нашої ери. Розділ «Стародавня Індія» містить описи таємничих міст Інди, священного міста Бенарес (Сарнатх), буддійських пам'ятників у Санчі та храмів Аджанти.

Відкриття цивілізації долини річки Інд – одне з найзагадковіших у світовій історії. Це була одна з найрозвиненіших цивілізацій Стародавнього світу. Світу були явлені руїни великого міста, спорудженого в III тисячолітті до н. е. Нічого давнішого ні до, ні після в Індії виявлено не було, а головне місце розкопок включено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Індська цивілізація зберігає безліч нерозгаданих загадок. Сьогодні її просто називають «цивілізацією долини річки Інд» - ніхто не знає, як насправді вона називалася. Забуто імена її таємничих міст. Невідомо, як називав себе народ, який населяв ці міста. Невідома його мова, і досі залишаються нерозшифрованими індські ієрогліфи - знаки цієї мови... Але багато знань жителів доіндоєвропейської Індії перейшли до арій, щоб жити ще довгі та довгі тисячоліття.

Священне місто Бенарес індуїсти називають Каші – Світло душі. Цей духовний центр трьох релігій – індуїзму, джайнізму та буддизму – притягує до себе паломників та туристів з усього світу. Засновником та покровителем міста вважається сам грізний бог Шива. За переказами тут жили легендарні засновники релігій – Будда та Маха-вір-Джинна, звідти буддизм поширився у всій Індії. Після мусульманського вторгнення місто було зруйноване, під купою попелу було поховано буддійську культуру Індії. Майже тисячу років місто перебувало в запустінні і невідомості, і знову повернулося до життя лише у ХХ столітті.

Буддійські пам'ятники у Санчі - це святилища і найдавніші пам'ятники буддійської архітектури. Видатні твори давньоіндійської архітектури здобули всесвітню популярність і стали символом Індії. Їхні зображення розтиражовані в сотнях тисяч проспектів і буклетів, їх можна бачити на індійських банкнотах.

Однією з найвидатніших пам'яток давньоіндійського мистецтва є комплекс печерних храмів Аджанти. Він створювався протягом кількох століть, і є низкою печер, висічених у скелях і з'єднаних широкою стежкою. Розписи Аджанти – своєрідна енциклопедія життя Індії протягом цілого історичного періоду. Печерні храми Аджанти були випадково виявлені у 1819 році. Живопис у печерах був ретельно відреставрований і відтоді перебуває під охороною. Вони вплинули на розвиток живопису майже всієї середньовічної Азії, і стоять в одному ряду з кращими пам'ятками стародавньої індійської культури та мистецтва.

 

Индира Ганди (1917-1984) // 100 знаменитых политиков / Валентина Мирошникова, Дарья Мирошникова . – Харьков : Фолио, 2002 . – С. 384 - 391 . – (100 знаменитых).

У цій книзі зібрано життєписи 100 відомих діячів світової історії, і не лише тих, хто досяг вершин державної влади. Які вони – люди, які стоять на чолі держав, які впливають на розстановку політичних сил у світі? Що ми знаємо про їхні звички, захоплення, якими вони були в дитинстві, що вони любили і чого боялися? Є в книзі нариси про лідерів, чия діяльність виходить за межі окремих держав та присвячена вирішенню глобальних загальнолюдських проблем. Окремий розділ присвячений зростаючій ролі жінок-політиків.

Індіра Ганді – прем'єр-міністр Індії у 1966-1977 рр.. Одна з лідерів Індійського національного конгресу, у 60-х роках ХХ століття була членом виконавчої ради ЮНЕСКО а також почесним доктором наук університетів багатьох країн. Великий вплив на формування її особистості справила сім'я. Її мати була однією з перших індійських жінок, які відірвалися від традиційних домашніх обов'язків і зайнялися політичною боротьбою. А вона сама, незважаючи на своє прагнення займатися політикою, була твердо переконана в тому, що основне її призначення - турбота про дітей, і вона прагнула поєднати виконання патріотичного обов'язку з домашніми обов'язками.

Після проголошення незалежності Індії, у країні ширилися релігійно-етнічні заворушення. Індіра налагоджувала продовольчу та медичну допомогу, організовувала роботу щодо покращення санітарного стану тимчасових таборів для біженців, збирала кошти для голодуючих. Вона оголосила про створення нової партії Індійського національного конгресу і увійшла до парламенту. Її супротивники не могли змиритися з поверненням небезпечної суперниці у велику політику. Ватажки повстанців помстилися за руйнування своїх планів, і в жовтні 1984 р. Індіра Ганді була вбита терористами неподалік свого офісу. Наслідуючи її бажання, порох був розвіяний над Гімалаями в сященному місці, де бере початок велика індійська річка Ганг. У 1985 р. уряд створив Фонд Індіри Ганді, мета якого - підтримувати та пропагувати ті ідеали миру та прогресу, які були їй дорогі. Щорічно фондом присуджується премія імені Індіри Ганді за визначний внесок у справу забезпечення миру, роззброєння та розвиток. Її життя - приклад відваги, боротьби, невтомної праці та гарячої любові до Батьківщини.

 

Киплинг, Редьярд. Восток есть Восток : рассказы, путевые заметки, стихи : пер. с англ. / Редьярд Киплинг ; предисл., сост. Е. Гениевой . – Москва : Художественная литература, 1991 . – 462 с.

Редьярд Кіплінг – англійський письменник, лауреат Нобелівської премії, народився в індійському місті Бомбей (він став наймолодшим лауреатом Нобеля з літератури. У момент нагородження йому було всього 42 роки. Цей рекорд не побитий дотепер).

Його вихованням займалися індійські няньки та слуги, які його дуже любили та балували. Назавжди ця пора залишиться в його пам'яті земним раєм. Кіплінг та Індія... Вони були створені один для одного. Не тільки тому, що Індія подарувала йому неоціненний матеріал і створила його як письменника. Індія стала його музою, джерелом наснаги на все життя! Відкриваючи свої таємниці, вона вчила його любити, мислити, відчувати - Індія виробила його філософію. Кіплінга видавали величезними тиражами, Індія зачитувалася ним. Найсильнішою стороною його обдарування були оповідання, новели, короткі дорожні нариси і, звичайно, вірші. 

До цієї збірки включені оповідання, дорожні нотатки та вірші чудового письменника. Усі вони присвячені Індії, де він народився, довгі роки працював репортером. Цю велику країну Кіплінг дуже любив і чудово знав. На його думку наклала глибокий відбиток індійська філософія, а в його творчості найяскравішими фарбами відображені картини Індії, її образ і колорит. Також збірка містить вступну статтю з докладною біографією автора.

Протягом усього свого життя та творчості Кіплінг намагався філософськи усвідомити значення Сходу, засвоїти себе дивитися на світ очима індійця. Класик англійської літератури, що міг би сказати про себе: «Мене створила Індія»!

 

Кіплінґ, Ред'ярд Джозеф. Книга Джунглів / Редьярд Кіплінг ; пер. з англ. Марії Головко . – Київ : Знання, 2017 . – 208 с. – (English Library).

Класику англійської літератури вдалося надзвичайно яскраво описати не тільки світ тварин, а й світ людей, котрі живуть поряд із не зрозумілою їм дикою природою. Саме на перетині цих двох площин та світоглядів і відбуваються основні події «Книги джунглів». Маленький хлопчик Мауглі, вихований у вовчій зграї, мангуст Ріккі-Тіккі-Таві, котрий втратив родину і знайшов друзів серед людей, чи тюлень Котик, який стикається з людською жорстокістю, - усі вони спонукають задуматися над власними цінностями і життєвими принципами, а можливо, й переосмислити їх.

«Книга джунглів» — найвідоміший твір Редьярда Кіплінга (1865-1936), у якому автор яскраво зобразив світ тварин та дикої природи, а також звичаї людей, що живуть поряд із цим світом і активно втручаються в нього. Оповідання про хлопчика Мауглі-Жабеня, про відважного мангуста Ріккі-Тіккі-Таві, допитливого тюленя Котика чи погонича слонів Тумаї — усе це історії про дружбу й вірність, про підтримку та осягнення законів співіснування між людьми і звірами, в яких автор проводить вдалі паралелі між світом тварин і нашим суспільством.

 

Міфи Давньої Індії : для старш. шк. віку / упоряд., передм. та пер. із хінді Степана Наливайка; іл. Миколи Пшінки . – Київ : Веселка, 2001 . – 202 с. : іл.

Міфологія складає підґрунтя духовної культури кожного народу. У звичному розумінні міфи – це насамперед античні, біблійні й інші старовинні оповіді про сотворіння світу й людини, про діяння і подвиги давніх богів та героїв. На міфах Давньої Індії, що увійшли до цієї книжки й свого часу послужили основою для створення двох найдавніших епосів – «Махабгарати», збірника повчань, притч та легенд, і героїчної поеми «Рамаяни», - виховувались багато поколінь індійців. Їхні герої й героїні стали взірцем мужності й хоробрості, любові та вірності. З цієї невичерпної скарбниці не раз черпали й основоположники української індології Іван Франко та Леся Українка.

Індійські міфи відкривають багатий і неповторний світ давніх богів і героїв, їхніх діянь і подвигів. Книжку складають цікаві й самобутні індійські міфи. Справжні високохудожні витвори, вони доносят до нашого часу свідчення про життя, побут, традиції, світогляд та вірування стародавніх індійців. Ці міфи багато в чому перегукуються з уявленнями, фольклором, символікою та божествами наших пращурів.

Видання ілюстрував народний художник України Микола Пшінка, палко закоханий в Індію, її людей, історію і містецтво.

 

Многоликая Индия : [форт Гвалиор; Гоа; храм Минакши в Мадурае; замок Амбер; Хава-Махал; Золотой храм в Амритсаре] // Наследие нового времени / А. Ю. Низовский . – Москва : Вече, 2002 . – С. 154 - 165 . – (Все чудеса света).

Чергова книга серії «Всі чудеса світу» присвячена найвідомішим пам'ятникам епохи Нового часу. Творчі пошуки великих майстрів лягли основою архітектурних стилів, у дусі яких створювалися блискучі палацово-паркові ансамблі, і навіть цілі міста. Ці стилі, змішавшись із місцевими традиціями, викликали до життя блискучі твори колоніальної архітектури. Людська думка не стоїть на місці, і ХХ століття явило світові нові видатні споруди, у вигляді яких химерно переплелися минуле, сьогодення та майбутнє.

У розділі «Багатолика Індія»: форт Гваліор; Гоа; храм Мінакші у Мадураї; замок Амбер; Хава-Махал; Золотий храм в Амрітсарі. Гваліор - одна з найпотужніших індійських фортець. Знаменитий могольський завойовник Бабур назвав його «перлиною Індії». Ансамбль форту немає собі рівних в архітектурі. Крім фортеці, він включає три храми і шість палаців, більшість з яких лежать у руїнах. Ці стародавні стіни пам'ятають великих завойовників та правителів, знаменитих поетів та святих. Визначна пам'ятка історичної та культурної спадщини Індії сьогодні взята під охорону, а її зруйновані споруди поступово відновлюються.

Гоа - з часів колонізації місто було столицею Португальської Індії та центром усієї колоніальної імперії на Сході. Так в індійську культуру влилася потужна європейська і слабкіша, але теж помітна - африканська. В результаті в Гоа склався особливий, романтичний сплав португальських та індійських традицій, помітний сьогодні в усьому - способі життя, звичаях, архітектурі та мистецтві. У 1986 році ансамбль церков та монастирів колоніальної епохи в Гоа був включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Храм Мінакші в Мадураї - величезний індуїстичний храмовий комплекс. Тут зберігаються святині, і тому до цього часу це святилище залишається одним із центрів паломництва в Індії. Він завершив розвиток традиційної індійської храмової архітектури. У період європейської колонізації велике храмове будівництво в Індії припинилося.

Замок Амбер – понад сто років ця неприступна цитадель була столицею магараджів Раджастхана, які зберігали свій суверенітет аж до приходу англійців. Протягом майже двох століть у Раджастхані розвивалася індійсько-мусульманська культура, що виявилася в архітектурі та образотворчому мистецтві.

Хава-Махал - унікальний палац у місті Джайпур, його головна визначна пам'ятка, що принесла йому світову популярність. Ця споруда, що прикрашає головну вулицю міста, є приголомшливим взірцем майстерності раджпутанських архітекторів. Хава-Махал, що відрізняється неповторним і оригінальним виглядом, не схожим ні на що у світі давно став візитною карткою Джайпура.

Золотий храм в Амрітсарі – головна святиня сикхської громади. Архітектура Золотого храму є прикладом змішання індійської та мусульманської архітектури. Сьогодні Золотий храм є головним місцем паломництва сикхів. Щодня його відвідують до 20 тисяч людей, а у святкові дні ця кількість зростає уп'ятеро.

Видання містить словник архітектурних термінів та покажчики країн та об'єктів до книг серії "Всі чудеса світу".

 

Рабиндранат Тагор (7.05.1861-7.08.1941) : поэт, гуманист и культурный деятель // 100 писателей ХХ века = Die 100 des Jahrhunderts schriftsteller : [справочник] / пер. с нем. А. Верникова . – Челябинск : Урал LTD, 1999 . – С. 174 - 175.

Довідник «100 писателей ХХ века» - це 100 біографічних портретів, що прикрасили ХХ століття. Ці видатні автори нерідко поривали з існуючими нормами і порушували традиції не лише у мистецтві, а й у житті, відбиваючи у творчості історію сучасності. Серед цих людей і знаний культурний діяч Індії – Рабиндранат Тагор.

Поет, драматург, романіст, філософ, художник, музикант - Тагор вважається посередником між традиціями індійської та сучасної культури Заходу. За найголовніший поетичний твір «Гітанджалі» він був удостоєний 1913 року Нобелівської премії. Він є автором численних збірок віршів, оповідань та драматичних творів, які, будучи видавцем різних газет, випускав сам. Всі твори їм було написано бенгальською мовою, частину з них він переклав англійською. Його головний поетичний твір складається з 115 віршів (51 з них було перекладено англійською мовою), до яких сам Тагор написав музику, перетворивши їх на пісні. Основна тема творчості Тагора-поета – пошук Бога, природа та любов. Реформатор бенгальської літератури, чия поетична та філософська творчість складає 28 томів, шанується на своїй батьківщині як святий. Також Тагор активно займався живописом, їм було написано близько двох тисяч картин. У 40-х роках ХХ століття він відновлює політичну діяльність та різко виступає проти німецького нацизму. Написана ним пісня «Ти, Господь душ всіх людей», стала в 1950 році індійським національним гімном.

 

Рамаяна : давньоіндійський епос в прозовому переказі Премчанда : для серед. шк. віку / скороч. переклад з хінді Степана Наливайка; передм. Віктора Баліна; мал. Світлани Кім . – Київ : Веселка, 1979 . – 142 с. : іл.

У кожного народу споконвіку існують легенди й перекази про славних героїв, про їхні подвиги і перемоги. В Індії, країні стародавньої і самобутної культури, такі усні перекази почали створювати безіменні співці та оповідачі ще за дуже далеких часів. Пізніше народні легенди стали основою для літературних творів. Одна з найстаріших пам’яток давньоіндійської літератури мовою санскрит – поема «Рамаяна» - була створена дві тисячі років тому. Автором її вважають поета Вальмікі. Про героя – царевича Раму писали поети пізнішої доби багатьма індійськими мовами.

І досі для індійців Рама найулюбленіший герой, а багато хто вшановує його як божество. Про Раму індійці дізнаються ще змалку, у казках для дітей, в крилатих народних прислів’ях і приказках, веселих оповідках і анекдотах. По всій Індії щороку урочисто відзначають свято «рамлілу» - на честь перемоги Рами над лихими демонами-людожерами, влаштовують барвисті вистави і процесії. В столиці Індії Делі на величезних народних зборищах спалюють три велетенських опудала ракшасів – ворогів Рами. По селах дорослі й діти грають різні епізоди з життя Рами.

Хто ж такий Рама? Чому цей герой давніх переказів уже багато століть живе не тільки в літературі, а ніби й у повсякденному житті індійців? Чим приваблюють їх розповіді про Раму та про його подвиги?

«Рамаяна» - так зветься велика епічна поема, що уславляє дивовижну мужність і подвиги прадавнього легендарного героя. Ця книжка – прозовий переказ «Рамаяни» для дітей (категорія для середнього шкільного віку). Його зробив класик індійської літератури Премчанд. Видання яскраво ілюстроване малюнками Світлани Кім. 

 

Робертс, Грегори Дэвид. Шантарам : роман / Грегори Дэвид Робертс ; пер. с англ. Лев Высоцкий, Михаил Абушин . – Санкт-Петербург : Азбука, 2013 . – 864 с. – (the book).

Один із найдивовижніших романів початку ХХІ століття! Робертс описує те, що сам бачив і пережив, але книга виходить за межі автобіографічного жанру… Ця заломлена в художній формі сповідь людини, яка зуміла вибратися з прірви та вціліти, протаранила всі списки бестселерів і заслужила захоплені порівняння з творами найкращих письменників нового часу. Подібно до автора, герой роману багато років ховався від закону. Позбавлений після розлучення з дружиною батьківських прав, він пристрастився до наркотиків, скоїв низку пограбувань і був засуджений австралійським судом до дев'ятнадцяти років ув'язнення. Втікши на другий рік із в'язниці суворого режиму, він дістався Бомбея, де був фальшивомонетником і контрабандистом, торгував зброєю і брав участь у розборках індійської мафії, а також знайшов своє справжнє кохання, щоб знову втратити його, щоб знову знайти...

Сам Грегорі Девід Робертс, коли його схопили в Німеччині та знову посадили, скористався цим для того, щоб написати роман «Шантарам». Герої книги були вигаданими, але всі події - реальними, що відбулися з ним. За час ув’язнення рукописи двічі знищувалися наглядачами, але Робертс уперто розпочинав роботу наново. Після звільнення Грегорі Робертс продовжив роботу над романом – загалом це зайняло в нього близько п'яти років. Змінивши кілька місць проживання, він обрав своєю домівкою Мумбаї, де зміг влаштуватися на роботу до благодійного фонду. Його роман-сповідь «Шантарам» має небувалий успіх, збираючи позитивні рецензії та відгуки критиків та публікуючись мільйонними тиражами.