175 років тому народився Панас Мирний - видатний український письменник-реаліст, автор злободенних, новаторських за змістом і формою творів. 13 травня у ЦМБ Бєлінського відбувся літературний огляд у виставки «Ріка життя великого художника слова», де відвідувачі мали можливість познайомитися з цікавими фактами з життя великого прозаїка, а також дещо по-іншому подивитися і оцінити творчий доробок митця. 

Він мав чітку громадську позицію. Виступав за рівноправність жінок. Протестував проти імперської влади, що забороняла святкувати дні Шевченка. Писав реалістичні твори. А поліція все розшукувала «політично підозрілу особу» — Панаса Мирного.

Так, Панас Рудченко (справжнє ім’я письменника) був ще той конспіратор. Сергій Єфремов назвав його «напівміфічною істотею». Деякі твори були видані навіть без зазначення імені автора. І не тільки через переслідування та можливі наслідки від царату, що викорінював усе українське. А й через виняткову скромність Панаса Мирного. Письменник вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народу. 

Усі знають його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». До речі, якщо ви читали його тільки в школі, не полінуйтесь — перечитайте в дорослому віці. Ви думаєте, що це єдине, що написав Панас Мирний? О ні! У творчому доробку письменника 718 оригінальних та перекладних поезій, 9 драм, 69 великих та малих прозових творів, 40 прозових уривків без назв — усього понад тисячу творів!!! (однак левова частка його доробку залишилася в рукописах). Що ж варто почитати, окрім «Волів...»?

Роман «Повія». Глибокий психологізм та спроба проникнути у внутрішній світ жінки — головні фішки твору. Це історія сільської дівчини Христі, яка під впливом суспільних обставин стала повією…

Містерія «Спокуса». У межах відомого біблійного сюжету про гріхопадіння людини письменник трактує бунт як прояв людської екзистенції, тому й називає цей твір філософською драмою. Погляд «духовним оком» і жага до пізнання непізнаного. Дорога з раю як початок дороги до Бога. Такого Панаса Мирного ви ще не читали.

Драма «Лимерівна». У цій п’єсі наче все дуже класично: любовний трикутник, нещаслива доля героїні, бідні-багаті. Але це тільки з першого погляду. До народної балади автор додав реалістичності та психологізму. Жодного шансу на щастя у героїв нема. Не так через класові причини, як через внутрішню недосконалість світу. У п’єсі звучить право на бунт скривдженої людини. І це не просто історія про нещасну дівчину, це протест жінки проти несправедливих законів суспільства. До речі, п’єса була написана спеціально для Марії Заньковецької. І саме актриса посприяла, аби твір не піддали цензурі.

Новела «Лови». Франко назвав цей твір «перлиною між дрібними оповіданнями». А от тодішні часописи не квапилися публікувати. Мовляв, доволі «фривольний» текст. Панас Мирний у свій спосіб розробив тему адюльтеру…

Оповідання «Пригоди з «Кобзарем». Цей твір розважить вас, так би мовити, культурно. Водночас спонукає подумати про ставлення до власної культури. Особливо, якщо ви любите творчість Тараса Шевченка. Або не любите? Адже герої цього оповідання розділилися на два табори: одні захоплюються Шевченком, а інші засуджують.