У січні 2024 року виповнюється 110 років від дня народження Юрія Збанацького. До цієї дати у Бібліотеці-філії № 22 відбувся бібліографічний огляд творів українського прозаїка. Для читачів сторінки бібліотеки у фейсбуці опублікована лекція-публікація з рубрики #Невідоме_про_відомих.

Якщо оцінювати особистість письменника за регаліями та займаними посадами, то в 19 років — директор школи, у 28 — командир одного з найбільших партизанських з’єднань, потім — керівник Київської міської організації Спілки письменників України, лауреат усіх найпрестижніших письменницьких премій Української РСР. Складається враження, що життєвий шлях Юрія Збанацького вистелений трояндами. Утім, коли читаєш скупуваті архівні матеріали, мимоволі знаходиш і тяжкі епізоди: зраду колишнього колеги, лихоліття концтабору, наклеп, котрий уже в повоєнні часи ледь не призвів до ув’язнення, «дружня розмова» з міністром внутрішніх справ...

Народився Юрій Збанацький 1 січня 1914 року в селі Борсуків Остерського повіту на Чернігівщині. Зовсім юним прилучився до творчості. Писав оповідання, повісті, складав вірші... Навіть п’єси, одну з них поставили в сільському клубі самодіяльні артисти. Відтоді у закутку душі зародилася мрія — стати письменником. А доля тим часом турботливо вела хлопця службовими сходинками: вчитель з сімнадцяти літ, а в дев’ятнадцять уже директор семирічки. Завідував райвідділом народної освіти, редагував районну газету. Юрій Збанацький закінчив Чернігівський педтехнікум та Ніжинський педінститут, склав екстерном екзамени на історичному факультеті Київського університету. Коли почалася війна, поривався на фронт, та його залишили в підпіллі, доручивши організувати в рідній області, що стала ворожим тилом, партизанський загін. За доносом зрадника 6 січня 1942 року був заарештований. Після допитів його кинули в концентраційний табір, де пробув майже сім місяців. У вересні 1942 року вдалося втекти з табору. Повернувшись на Остерщину, Збанацький організовує партизанський загін імені Миколи Щорса. 4 січня 1944 року Юрію Збанацькому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після війни Збанацький повністю віддався літературній діяльності і став класиком за життя. Його твори було включено до шкільної програми . Майже десять років Юрій Оліферович очолював Київську міську письменницьку організацію. Він викладав літературу в Київському педагогічному інституті, згодом очолював філологічний факультет цього ж інституту. Писати він розпочав ще до війни, перші його друковані твори з’явилися в 1944 р. У 1948 р. вийшла повість «Таємниця Соколиного бору», яка принесла письменникові славу й визнання.

Повісті Юрія Збанацького «Між добрими людьми», «Морська чайка», «Курячий бог», роман «Сеспель» були екранізовані на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка.

Повсюдне визнання здобули збірки творів Збанацького «На все життя», «Над Десною», «Старший брат», «Крилатий гонець», «Незабутнє», повісті «Лісова красуня», «Єдина», «Курилові острови», «Геро-подвія», романи «Малиной дзвін», «Хвилі», «Кують зозулі».

У 1960 р. роман Збанацького «Малиновий дзвін» був відзначений премією імені Миколи Островського. В 1970 р. за роман «Хвилі» письменникові присуджена Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка, а в 1975 р. роман «Кують зозулі» удостоєний літературної премії імені Лесі Українки.

Помер письменник 25 квітня 1994 року в Києві.

Всіх бажаючих познайомитися з творчістю чи перечитати улюблені твори  Юрія Збанацького запрошуємо до нашої бібліотеки.