Новини та
«Мій Харкове, омріяний роками,
Осяяний легендами віків,
Твоє ім'я витає поміж нами…»
sensey
Харків – улюблене рідне місто! У його історії та зовнішності є свої яскраві сторінки та родзинки. Багата на цікаві події та незвичайних людей біографія міста не могла не позначитися в художній літературі. Наше місто завжди цікавило літературних діячів. Для деяких письменників місто – засіб формування його типу людини, для інших – самостійна особистість. Звернення письменників до теми міста породжує появу про «міські тексти», які і відображають його образ у художніх творах. Опис рідного міста, погляд на нього очима своїх мешканців, розкриває його з іншого боку, додає нові події та колоритних персонажів.
Які знамениті та талановиті письменники залишили свій відгук, спогади про Харків на сторінках своїх книг? До вашої уваги огляд художніх творів з фонду Центральній міській бібліотеці Бєлінського, в яких описано наше місто з його історією та неповторною атмосферою.
Демонжо, Милен. Харьковская сирень / Милен Демонжо; пер. с фр. Н. Максимова; худож.-оформ. Е. В. Вдовиченко. – Харьков: Фолио, 2009. – 287 с.: ил., фото.
«Щоразу, коли я приїжджаю на «Харківський бузок», я почуваюся не Мілен Демонжо, а дочкою харків'янки Клавдії Трубникової».
Милен Демонжо
Знаменита дочка нашої землячки зірка французького кіно Мілен Демонжо написала дуже захоплюючу і водночас сумну історію життя своєї матері під назвою «Харківський бузок». Книга спогадів про матір, написана через кілька років після її відходу з життя, започаткувала письменницьку кар'єру кінозірки. Ця книга – про дивовижну долю уродженки Харкова та про непрохідну любов до заповітного куточку землі, де вона народилася та виросла. Батько Клавдії працював інженером на залізниці, і незадовго до революції був змушений виїхати із сім'єю з Харкова. Більше вона ніколи не поверталася до України, про яку зберегла лише світлі спогади дитинства. Її подальша доля схожа на пригодницький роман - втеча від революційних репресій спочатку до Китаю, а потім до Франції…
Мілен не завжди знаходила спільну мову з матір'ю, тільки коли Клавдія тяжко захворіла, вони по-справжньому зблизилися, і мати попросила записати її розповідь про своє життя. Так, на згадку про неї, народилася ця книга - повість про дивовижну долю жінки, уявний діалог матері та дочки.
Для Клавдії Трубникової, віднесеної вітрами революції та громадянської війни, уособленням назавжди втраченої рідної землі став квітучий бузок. Можливо, взявши з дочки обіцянку написати книгу, Клавдія сподівалася, що колись її спогади будуть прочитані на батьківщині? З волі щасливої нагоди так і сталося.
Написана жваво і пристрасно, книга мала у Франції величезний успіх і вийшла вже другим виданням.
Дукина, Наталія Миколаївна. На добрий спомин... : повість про батька / Наталка Дукина; передм. К. Х. Балабухи . – Харків: Видання журналу «Березіль», 2002. – 592 с. : фото.
«Пам’ятай про минуле заради майбутнього»…
Книга Наталки Дукиної «На добрий спомин…..» яку вона присвятила своєму батькові, писалась впродовж сорока років! Історія родини Дукиних, на яких довго висіло клеймо сім’ї « ворога народу». Микола Володимирович Дукин належав до літературного угрупування "Плуг", репресований навесні 1938 р., реабілітований 1957 р.. У 1924 році в альманасі «Плуг» було надруковано перше його оповідання «Пасинки етапу». Через чотири роки вийшла з друку перша його книга оповідань під назвою «Матіола». За п’ять років своєї педагогічної діяльності Дукин встиг зробити чимало гарного і корисного. Наприкінці 1927 року – переїзд до Харкова й початок праці в видавництві «Плужанин» і в журналі «Плуг» . До Харкова з Балаклії перебралися його мати та сестри. Спочатку вони знімали дві кімнати на Москалівці, потім наймали кімнату у будинку письменників «Слово» і тільки згодом їм видали цілісіньку трикімнатну квартиру № 57 у тому будинку.
Незаконно репресований він пройшов усі кола пекла в Холодногірській тюрмі та в закритій тюрмі НКВС на вулиці Чернишевській, його заставили признати що приймав участь в антирадянській націоналістичній організації і ставив мету знищення радянської влади шляхом військового повстання. Вирок – п’ять років в ИТЛ в таборах Архангельської області. В 1943 році, коли срок вже закінчувався, йому об’явили що буде відбувати покарання до закінчення військових дій. За свідченням табірної адміністрації, помер Микола Дукин 10 жовтня 1943 року від легеневої хвороби, трохи не дожив 38 років.
Питання про реабілітацію письменника порушили в 1956 році донька письменника Наталка, а також Спілка письменників України. На початку 90-х років Балаклійська райрада прийняла рішення про зміну назв вулиці 1- го Травня на вулицю Миколи Дукина та цим справа і скінчилася…
На обкладинці книги «На добрий спомин...» зображено шматочок рушника, вишитого потайки Миколою Дукиним у тюрмі. Фотоматеріали - з домашнього архіву Дукиних та інших джерел.
Потанина, Ирина Сергеевна. Фуэте на Бурсацком спуске / Ирина Потанина; худож.-оформ. Е. Гугалова. – Харьков: Фолио, 2018. – 411 с.: ил. – (Ретророман).
Роман «Фуете на Бурсацькому узвозі» - початок особливого для автора циклу. Її прадід, відомий театральний критик та журналіст Володимир Морський, був репресований та помер у таборі. Його неймовірна доля і лягла в основу ретророманів Ірини Потаніної про Харків.
Харків 30-х років минулого сторіччя постає перед нами у всій красі. Літератори незабаром заселяться в сумнозвісний будинок «Слово», Лесь Курбас перебуває на піку слави, що гримить чи не на всю країну, а Харківський театр опери та балету очікує блискуча прем'єра унікальної, не схожої ні на що, п'єси. Як раптом, знаменна подія для міської богеми затьмарена жорстоким і незрозумілим вбивством. Розслідувати злочин доводиться цілком випадковим людям - журналіст, геніальна балерина, колишній студент та молода співробітниця бібліотеки! Зіткнувшись із трагедією, вони приймаються за пошуки злочинця…
Для тих, хто виріс чи прожив частину життя у Харкові, безсумнівно приємно буде зануритися у рідну атмосферу, коли дія роману відбувається у будинках та на вулицях, де ти сам постійно буваєш чи бував. Та й з погляду історії Харкова книга досить пізнавальна. Приємний бонус – улюблене місто описане аж до дрібниць та подробиць, а ще у книзі є фото старого Харкова! Детектив написаний з любов'ю до свого міста та його персонажів.
Потанина, Ирина Сергеевна. Труп из Первой столицы / Ирина Потанина; худож.-оформ. Е. Гугалова-Мешкова. – Харьков: Фолио, 2019. – 411 с.: ил. – (Ретророман).
«Труп із Першої столиці» - другий роман особливого для автора циклу. Після «Фуете на Бурсацькому узвозі» минуло 4 роки, та його герої знову виявляються втягнутими у розслідування злочину.
«23 червня 1934 року Перша столиця урочисто проводила до Києва Уряд та керівництво ЦК КПбУ». Від'їзд уряду проходить з урочистостями і помпою, не дивно, що вбивство, що сталося, спочатку залишилося непоміченим. Разом з урядом до нової старої столиці України переїжджає і театр, як раптом з'ясовується, що вбито балерину з його трупи. Клубок подій заплутаний, ниточки обірвані та ще, як на зло, у Харкові є делегація іноземних письменників комуністів, серед яких відома французька пара Луї Арагон та Ельза Тріоле…
Ретро детектив із «присмаком» та атмосферою епохи та знайомства з історичним Харковом 1930-х років. Літературна екскурсія містом у пошуках доказів та вбивці супроводжується безліччю старих фотографій та чудовими розповідями про наше унікальне місто. Для ілюстрацій використано фото з газет та альбомів 1930-х років.
Потанина, Ирина Сергеевна. Пленники Сабуровой дачи / Ирина Потанина. – Харьков: Фолио, 2020. – 411 с. – (Ретророман).
Занурившись у дивовижний світ Харкова 30-40-х років, зачарована тодішніми харків'янами і зовсім спантеличена їхніми фантастичними біографіями, Ірина Потаніна зрозуміла, що матеріалів набирається одразу на кілька книг. «Бранці Сабурової дачі» - четверта книга особливого для автора циклу. Ретророман, більшість якого - справжні сімейні події автора.
«На початку жовтня 1943 року стало остаточно зрозуміло, що Харків покритий пораненнями, несумісними із життям. Миле довоєнне місто, яке всі знали і любили, відновленню не підлягало»... Знівечений, розстріляний, розбомблений неодноразово, Харків нарешті очищений від фашистської нечисті. Після другого визволення Харкова - жахлива розруха, що щемить серце, страшні історії часів німецької окупації, що обросли новими деталями і перейшли в розряд міського фольклору, і – перший крок до повернення життя міста в мирне русло. За плечима у кожного харків'янина – свої драми: родичі, що загубилися, голод і холод, зламані долі…
Маститий журналіст Володимир Морський та його дружина повернулися до Харкова з евакуації. Опинившись удома, сім'я Морських потрапляє у вир воістину вбивчих подій у цьому реальному житті міста та городян часів військового лихоліття. Їм доводиться поринути у розслідування низки злочинів. Добре, що поруч перевірені друзі, погано – що кожен з них стає мішенню для вбивці. Центром того, що відбувається, стала знаменита Сабурова дача з її історією, фантастичні, шляхетні історії порятунку бібліотечних фондів та зламані долі людей, які не здатні змиритися з новою, надто жорстокою дійсністю…
Автор дякує читачеві за розуміння, що в художній книзі поряд із реальними подіями можуть зустрічатися і вигадані сцени. Для ілюстрацій використано фото з газет воєнних років та архівів.
Тома, Леонід Васильович. Харківські графіті: повісті, оповідання / Леонід Тома; переднє слово А. Стожука . – Харків : Майдан, 2014 . – 286 с.
«Як далеко треба кричати, через увесь всесвіт, щоб докричатись до людської душі»!?
Леонід Тома
Леонід Тома знаний як автор багатьох літературознавчих та історичних статей і есеї на злободенні теми. Свого читача мають його книги в галузі художньої документалістики та публіцистики. Оповідання Томи – своєрідні, хай і дещо гротескні, образки з літературного життя Харкова і його бомонду. Який же він, отой бомонд у світлі авторського осягнення? Богемне світосприйняття зовсім не означає однобокість, просто кут зору налаштований так, що людина бачить суть, а не зовнішні ознаки, за якими найчастіше вгніздилася порожнеча… У двох добірках оповідань «Харківські графіті» – ліричне-епічні та фантастичні історії, геніальні персонажі цього літературного дійства відкривають непростий світ залізобетонного Харкова, де діє таємничий гурток «золотої молоді» «Голубая лошадь».
Леоніду Томі вдалося виділити загальні риси соціуму, споконвічні людські мірки, як-от: мораль, честь, порядність, дотримання звичаїв і традицій що зникають із щоденного життя. Читачі, знайомі з літературним життям, упізнають у героях відомих письменників нашого міста у часовому проміжку від 60-х до 2000-х років.
