Новини та
До дня української писемності та мови
Харків – Ужгород
9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови – свято розвитку Державної мови. За православним календарем – це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.
Сьогодні настав час уславити нашу рідну мову, зробити її мовою спілкування усіх громадян, бо мова – це генератор і найвища форма патріотизму, Божий дар і ключ до вивчення культури, історії, традицій, творець культури. Вона репрезентує народ у світі, є ореолом нації й етнічним кордоном.
Добрим знаком стає те, що наші діти усвідомлюють важливе значення української мови, вивчають її, удосконалюють та розмовляють лише рідною мовою.
Приємно вразило те, що в цьому році усі діти-учасники Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха.» в номінації «Світ у дитячих руках» надали свої літературні твори виключно на рідній мові.
Переможцем в номінації «Світ у дитячих руках. Поезія» став талановитий хлопець з Вінницькій області Владислав Дмитрук з проникливим віршем «Мова таки має значення…».
Дуже сподобались і журі, і усім учасникам літературного свята чудові вірші, пісні та відеоролики на власні вірші Владислава Дмитрука. https://www.youtube.com/channel/UC-_gJJBJ4OUZq2G_8fzcg2g
В цей святковий день ми вирішили познайомити усіх читачів і гостей нашої бібліотеки з творчістю талановитого хлопця. Читайте вірші Владислава Дмитрука та слухайте його чудові пісні… і, звичайно, вивчайте нашу рідну мову.
Мова таки має значення
Мова таки має значення,
Для усіх душ — стрітення,
У наших серцях — благовіщення,
А для майбутнього — учення,
Що мова таки має значення!
Мова моя українська,
Мова моя калинова,
Мова моя материнська!
Рідна моя мова…
А мова таки має значення!
І не проси у світу пробачення,
Бо для зрадників доля — зречення
І зросійщення — це звинувачення,
Бо війна тепер має значення.
Мова моя батьківська.
Це казка бабусина,
Це порада дідусева,
Це пісня матусина,
Це наша найбільша спадщина!
Мова моя світанкова,
Мова моя серпанкова,
Мова моя веселкова,
Мова моя смерекова,
Рідна моя мова…
Ми молимося, Україно!
Україно моя, Україно!
Ненько, птице моя сизокрила!
Ти для мене у світі єдина,
Ти єдина, Вкраїно мила!
Ми молимось, Вкраїно, за тебе,
Підведись із колін, розцвіти
Ти калиною серед синього неба,
Вгору віти свої піднеси!
Вже доволі страждань,
Горя, сліз, дорікань!
Вже доволі смертей,
Плачу бідних дітей,
Стогону матерів,
Скупих сліз батьків…
Вже пора підніматись з колін!
Вже пора, бо вже час,
Переміни якраз!
Вже пора підійматись на ноги!
Вже пора розпростерти і крила,
І летіти на вільні дороги…
І летіти, бо скресла вже крига!
А ми – діти твої, Україно,
Допоможемо в майбутнє принести
Лише квіти і геть без полину,
Що отруює всю Батьківщину.
Лиш тоді, коли всі ми подбаєм
Про Вкраїну і так, як про себе,
То буде вона вільна й багата,
Незалежна і суверенна!
Моя земля
Моя земля – обпечена вогнями...
Моя Вкраїна...
Моя земля із сивими степами...
Моя Вкраїна...
Моя земля з туманом куль ...
Моя Вкраїна...
Моя земля не чує крик зозуль…
Моя Вкраїна...
Моя земля до тебе промовля:
Живи, люби, кохай, рятуй!
Моя Вкраїна!
Моя земля!
Ріднесенька моя!
Живи! Живи!
Моя Вкраїна!
Моя земля побита геть громами…
Моя Вкраїна…
А немовля не чує крику мами…
Моя Вкраїна…
Моя земля так рясно зрошена сльозами…
Моя Вкраїна…
Моя земля — багряна свята рана…
Моя Вкраїна…
Моя земля з колін повстала!
Моя Вкраїна…
Моя земля знялась на крила!
Моя Вкраїна...
Моя земля повстала з жару!
Моя Вкраїна…
Моя земля так хоче миру!
Хоч не чекала ти удару в спину...
Рознесла в попіл ворогів!
Живи! Люби!Кохай! Цвіти!
Так Бог велів!
Моя земля!
Моя Вкраїна!
А в вивчанні та вдосконаленні української мови вам допоможе новий проект нашої бібліотеки «Харків - україномовний», який веде талановита харківська поетеса та перекладачка Дарина Мартинюк.
