Переможець Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха. 2023» в номінації «Поезія». 

Андрій Костинський – відомий харківський поет, видавець, керівник літературного об’єднання «АВАЛ». Приємною подією цього року стала участь Андрія у Всеукраїнському щорічному літературному конкурсі «Людина. Доля. Епоха.». На конкурс були представлені зовсім нові вірші талановитого автора, які отримали високу оцінку професійного журі і принесли йому заслужену перемогу в номінації «Поезія».

Центральну міську бібліотеку Харкова пов’язує з Андрієм Костинським багаторічна творча дружба. Він був співавтором і розробником молодіжного проекту «ХАРКІВГРАД», що був започаткований в 2016 році нашою бібліотекою сумісно з літературним об’єднанням «АВАЛ», керівником якого є Андрій Костинський та видавництвом «Слово».

У рамках молодіжного проекту «ХАРКІВГРАД» проводився міській творчий  конкурс-огляд «ХАРКІВГРАД» (з вільною періодичністю), у якому брали участь творчо обдаровані молоді читачі та гості бібліотеки, молоді автори-початківці Харкова та області.

Переможцям конкурсу-огляду Андрій Костинський надавав можливість та допомогу у підготовки до друку та тиражування збірки віршів (25 прим. до 80 стор.) видавництвом «СЛОВО», публікувати добірки віршів у журналі поезій «ЛАВА» із наданням безкоштовного авторського примірника та безкоштовне навчання у школі поезії літературного об’єднання «АВАЛ».

Видавництва Андрія Костинського не зупинило свою роботу під час війни. І хоча йому довелося виїхати з Харкова, робота над виданням творів талановитих харків’ян ні на мить не припинялася. В березні 2023 році Андрій Костинський надав життя книжці відомої харківської поетеси Ольги Андрус «Харків. Воєнний щоденник». Цікаво те, що вірші з цієї збірки принесли Ользі Андрус перемогу у Всеукраїнському щорічному літературному конкурсі «Людина. Доля. Епоха.» – вона посіла друге місце в номінації «Мій героїчний Харків».  

Нажаль війна поставила на паузу нашу спільну творчу діяльність, але ми не маємо  сумніву, що після Перемоги усі цікаві проекти знов розпочнуть діяти і Центральна міська бібліотека ім. В. Г. Бєлінського знов стане найпопулярнішім культурним майданчиком для обдарованої молоді. 

А Андрію Костинському ми щиро бажаємо натхнення, цікавих творчих знахідок, успіхів в усіх його проектах та планах і, звичайно, з нетерпінням чекаємо на його нові поетичні збірки. 

 

***

...Напиши мені так:

«Закінчилась війна.

Повернулися 

із заволиння сусіди.

З позаторіч дістали 

з амбарів зерна

і засіяли поле... 

І закінчились бІди.

 

У Олекси - дитинка, 

назвав в твою честь,

«А» добавив в кінці, 

бо - ... дівчинка ж, Богдана.

Повернулись таблички 

до всіх перехресть,

бо потоплені всі 

кораблі ворогана.

 

А Зоряна твоя, 

як ти наказав,

вийшла заміж 

за перше кохання,-

ти по дружбі колись 

йому трохи напхав, 

та й по дружбі 

пробачив зітхання.

 

Бо воно не по людські - 

в 17 вдова...

Хай живуть і квітчають 

країну»... 

Напиши які-небуть 

й від себе слова...

моїй матері, 

як від сина...

 

Вже світа, 

так, що видко 

в травичці мурах,

соловей зореноти 

на пам`ять співає...

І так солодко-гіркотно 

сонцю в устах,

бо всміхнеться не всім 

з небокраю...

 

***

... повітряна.

знову..

тривога... 

тривога:

десь там мої діти.

 

прошу у ТриБога -

прошу у Єдиних

Со-Творців людини: 

незрячі ракети

хай вернуться в отвір,

з якого на злеті

рушать на мій подвір

 

до вечері мати

поверне хай сина:

не треба вбивати...

у собі людину -

такую ж людину

із плоті і віри

яку народила

матір навпроти -

така ж точно матір

від батька такого ж...

не треба вбивати

нікого... нікого...

 

та того не чую...

а чую сирену...

ракету і вибух...

дітей поіменник...

хитається полум’я

на свічковій шиї

святих погляд стомлений

і губи німії

 

кружляють над містом

і ангел, і демон

і зорі намистом

і місяць знаменом

над Києвом, Харковом,

Дніпром та Одесою,

над Миколаєвом,

горами та плесами 

 

відбій...

скоро ранок...

і злякано сонечко:

зійти чи чекати,

щоб дим розійшовся?

 

Зелений кружечек

на меседжі донечки:

я вже не боюся

нічого і зовсім...

 

***

...В цей час, коли і грім, і лихо,

і час опівночі без сну,

благаю Бога, гучно, тихо...

Та Він все знає про війну...

Він всі мої молитви знає,

і знає кожного шляхи,

і кожного так обіймає,

що рани, де були цвяхи,

приймаються як рани наші,

і кров така ж, і так - любить...

Плече під хрест мій ставить:

«Краще?»

І я за цю стидаюсь мить...

І прокидаюсь від серени,

і чую поштовхи сердець

усіх-усіх в єдиній вені,

так, що душею нанівець.

Година і моє пристигла.

Ніщо в бутті не промайне.

Вода у чаші тиха-тиха

на пошепку: «...згадай мене».