Редьярд Кіплінг 

Напередодні Дня матері у бібліотеці 17 ім. Л. Л. Гіршмана особливо тепла обстановка: працює чудова виставка «Ти для мене цілий світ», звучать пісні та вірші українських поетів та музикантів про маму... Звучать дуже зворушливо, адже кожен, хто входить, чийсь син чи дочка…

«Я нещодавно думала про людство...» - каже Ганна Калініна, - «Так, так, саме так пафосно – про людство! Що поєднує весь рід людський? Такий різний за темпераментом, кольором шкіри, умовами проживання, ступенем цивілізованості… Відмінностей безліч, а єдності? З цим складніше, щоб було щось, що об'єднує всіх одразу.

А насправді все просто – це ж мама! У всіх у нас є мама, навіть у Бога (пам'ятаєте, як Христос дбав про свою маму?) Ось цей зв'язок з мамою ріднить нас усіх: подвижників та негідників, молитовників та бунтарів, мислителів та невігласів. Завжди, за життя і після життя мам, нас пов'язує з нею та пуповина в її утробі, яка дозволяла і допомагала нам жити. Це так природно – мати. Вона є, ми бунтуємо, збігаємо; як правило, не погоджуємося, зневажливо відмахуємось (ти нічого не розумієш!)…

Але подорослішавши, порівнюємо свої вчинки з маминими. А найсвітлішими спогадами залишаються матусі пісні та матусі руки. І найсмачнішою їжею виявляються страви з дитинства. Тільки ніхто їх не може приготувати, як мама...

Колись мій син, вітаючи тата з днем народження, закінчив свою промову словами: «Тату, пробач, я тебе дуже люблю, але головна людина в моєму житті – мама». І тато пробачив, адже в нього теж була мама…

Можна довго розмірковувати і писати про маму, але я все одно не скажу красивіше і принизливіше, ніж письменники та поети. Почитайте, послухайте, подумайте про своїх мам у цей день ще раз, хоча я впевнена, що вони «поряд» з нами щомиті. Письменники всього світу оспівували своїх матерів. Їхні слова - ніжні і проникливі. Але сьогодні мені б хотілося, щоб увесь світ почув наших! Тому що війна! Тому що тисячі материнських молитов – оберегом у небі України! Тому, що мужні українські воїни в окопах і танках - теж діти, які потребують материнського захисту.»

 

Дмитро Гнатюк - Рідна мати моя… 

Скрябін – Мам… 

Океан Ельзи - Лист до мами… 

ТІК - Для мами… 

Олександр Пономарьов  - Мaмi (Я вдома)...

Аркадій Войтюк - Мамо... 

 

***

Микола РУДЕНКО

МАТЕРІ

1

Туман і дощ. А сіль болотна

Рубці натерті роз'їда.

В болоті оборона ротна,

В окопі хлюпає вода.

Та спогади про тебе, нене,

Живили краплями тепла.

Я радий був, що біля мене

В ту ніч ти, мамо, не була.

На ранок випала пороша,

Холодна, мокра і густа.

Тоді вусатий листоноша

Мені приніс твого листа.

І я у ті хвилини трудні

Збагнув, що материнський біль

Не легший за окопні будні -

Їдкіший, ніж болотна сіль.

 

2

За вікнами шумує злива,

Вітрів і грому перегук.

Ти зводишся, похила й сива,

І падає шитво із рук.

Ти поправляєш окуляри,

Ще змалку пам'ятні мені,

А блискавка з нічної хмари

Гойдає тіні на стіні.

За вікнами шумує злива,

Гуркоче неугавно грім,

А ти, спокійна і щаслива,

Над ліжком хилишся моїм,

Бо захлиналась від ударів 

Над ними не така гроза...

На склі стареньких окулярів

Застигла радісна сльоза.

1947

 

***

Василь СИМОНЕНКО

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

 

Мріють крилами з туману лебеді рожеві, 

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима, 

Материнська добра ласка в неї за плечима.

 

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, 

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, 

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

 

Темряву тривожили криками півні, 

Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям, 

Лоскотали марево золотим сузір'ям.

 

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, 

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві 

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

 

Будуть тебе кликать у сади зелені 

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину, 

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завже будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

 

І якщо впадеш ти на чужому полі, 

Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть, 

Тугою прощання душу залоскочуть.

 

Можна все на світі вибирати, сину, 

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

.* * *

Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.

 

День, коли мої маленькі губи

Вперше груди мамині знайшли,

День, що мене вперше приголубив 

Ласкою проміння із імли.

 

Як мені даровано багато,

Скільки в мене щастя, чорт візьми!

-На землі сміятись і страждати,

Жити і любить поміж людьми!

 

***

Мамо, вечір догоря,

Вигляда тебе роса,

Тільки ж ти, немов зоря,

Даленієш в небеса,

Даленієш, як за віями сльоза.

Ти від лютої зими

Затуляла нас крильми,

Прихилялася Теплим леготом. 

Задивлялася білим лебедем,

Дивом-казкою

За віконечком,

–Сива ластівко,

Сиве сонечко.

Сад вишневий на порі,

Повернулись журавлі.

А мені, як до зорі,

Долітати на крилі

Все до тебе,

як до вічної зорі.

Там, де ти колись ішла,

Тиха стежка зацвіла

Вечоровою матіолою,

Житом-долею світанковою.

Дивом-казкою,

Юним соняхом, –

Сива ластівко,

Сиве сонечко…

 

Степан Олійник

 

***

До мого вікна

Підійшла весна,

Розтопилася на шибці

Квітка льодяна.

 

Крізь прозоре скло

Сонечко зайшло

І поклало теплу руку

На моє чоло.

 

Видалось мені,

Що лежу я в сні,

Що співає мені мати

Золоті пісні,

 

Що мене торка

Ніжна і легка,

Наче те весняне сонце,

Мамина рука.

 

Дмитро Павличко