«Він писав виключно українською»

Бібліотека-філія № 17 для людей з вадами зору ім. Л. Л. Гіршмана продовжує проект «Про письменників - з любов'ю!». Ми розповідаємо про письменників, книги яких є в нашій бібліотеці (паперових, електронних, аудіокниг та книг шрифтом Брайля), про зарубіжних та вітчизняних авторів класичної та сучасної літератури, з любов'ю! Раді, якщо наші публікації будуть вам корисні і принесуть задоволення! Будемо вдячні, якщо ви полюбите цих авторів так само, як ми їх любимо!

Отже, сьогодні про письменника - родоначальника нового жанру пригодницькій літератури. У моє далеке шкільне дитинство за якісь успіхи у навчанні дарували книги. У шостому класі мені подарували книгу про війну, вірніше, як виявилося, не зовсім про війну. Але на обкладинці було зображено німецького офіцера, що мені категорично не сподобалося. Я не любила книги про війну і не збиралася її читати.

Прийшовши додому, я запхала книжку на етажерку і майже забула про неї. Виявила її мама, витираючи пил. Покрутивши її в руці, погортав сторінки передмови, вона промовила магічні слова: «ну, я думаю, тобі її читати ще зарано!» Півночі я читала її з ліхтариком під ковдрою, продовжила на уроку, розташувавши книгу під партою на колінах, а дочитувала вже в парку, прогулявши тренування в басейні.

Дія в книзі справді розгорталася в роки Другої світової війни, але це була небачена мною досі книга про війну! У 1941 року до окупованої Франції вирушає барон Генріх фон Гольдрінг… А насправді - український радянський розвідник Григорій Гончаренко, який має отримати відомості про особливо секретний завод. Дворянський титул і великий рахунок у швейцарському банку легко відчиняють йому усі двері. О скільки дивних пригод розгорталося на сторінках книги! Там було про все: і про боротьбу, і про смерть, і про любов! І як і мало статися, нашому розвіднику все врешті-решт вдається! Ось тільки така мила дівчина гине... 

Книжку я прочитала, а ось про автора ще довго нічого не знала. Тоді в шостому класі мене це зовсім не цікавило. Смішним тільки здалося його прізвище Дольд-Михайлик... І тільки через багато років, уже закінчивши інститут, і працюючи в бібліотеці, дізналася хоч щось про автора тієї книги, що так здивувала мене колись у дитинстві.

Юрій Петрович Дольд-Михайлик — український радянський письменник, драматург, критик, публіцист народився 17 березня 1903 року в селі Бутенки на Полтавщині. Всю його біографію я, звичайно, не розповідатиму, якщо буде цікаво, ви завжди можете познайомитися з нею та книжками автора, завітавши до нашої бібліотеці. Але деякими фактами, мені дуже хотілося б поділитися з вами зараз.

Серед сільських дітлахів він мав славу мудрого, бо занадто багато читав. Родина його була небагатою, і вже з 16 років він вирушив «на вільні хліби», працюючи сільським лектором-бібліотекаром. Свою першу повість «Між двома батьківщинами» написав наприкінці 20-х років... Тоді ж з'явилася приставка «Дольд» до його справжнього прізвища.

Існує із цього приводу дві версії. Відразу скажу, що друга мені подобається більше. За першою версією цю приставку він додав, щоб показати, що на бік Радянської влади стала людина освічена... Своєрідний такий випендреж! А ось за другою версією... Слово «дългъ» (дилда) засвідчено у давньоруській мові також у значенні «високий, велетень». І слов'яни припечатували його для позначення людини високого зросту. Так от і з'явилося літературне ім'я Дольд-Михайлик. До речі, михайликом козаки називали невеликий дерев’яний кошик для пиття, а чоловік, який любив випити та умів це робити отримував прізвище Михайлик.

Пізніше, вже в 1956 році, з'являється та сама, подарована мені в школі книга, в якій під маскою лощеного фашистського офіцера ховалася людина, яка сумує за своєю далекою батьківщиною. Роман «І один у полі воїн» за шість років був видано тиражом понад три мільйони екземплярів і перекладене на безліч іноземних мов.

 

Так у 1956 році в СРСР народився новий жанр пригодницької літератури – пригоди розвідника в чужій ворожій країні, та ще й у личині ворога! Навіть знаменитий роман Курта Воннегута «Матінка ніч», і, Семенівська сага про Штірліца, – з'явилися значно пізніше.

Через два роки на кіностудії імені Олександра Довженка знімається фільм «Вдалині від Батьківщини». Сценарій написав сам автор. Режисер - Олексій Швачко, композитор – Ігор Шамо. У головних ролях – зірки: Вадим Медведєв, Зінаїда Кирієнко, Всеволод Аксьонов, Марія Капніст, Володимир Ємельянов, Ольга Вікланд, Михайло Козаков...

Прем'єра відбулася 17 червня 1960 року. Фільм, як і книга, мав незвичайний успіх, його подивилися 42 мільйони глядачів. А пізніше на основі його сюжету польські письменники Збігнєв Саф'ян та Анджей Шипульський напишуть сценарій популярного серіалу «Ставка більша за життя». Усі свої книги Юрій Петрович писав виключно українською мовою, перекладом російською займалася його дружина. Він дуже любив рідну мову, і мова його книг - співуча та барвиста!

 

А ще він був другом Миколи Амосова. Він став єдиним пацієнтом хірурга, з яким той потоваришував. «У 1962р. я видалив частину легені (рак) письменнику Юрію Петровичу Дольд-Михайлику, - згадує Амосов. - Через два тижні, коли все було позаду, запросили в гості. І, виявилося, дуже душевно і цікаво. Так і виникла звичка - два рази на місяць по суботах, в гості до Дольдів. Дві речі зробив для мене Дольд, не рахуючи радості спілкування, навчив пити коньяк, щоб в задоволення і без нудоти, і прилаштував «Думки і серце» у видавництво». 

Їхня дружба була недовгою, 17 травня 1966 року письменника не стало. Але пам'ять про нього залишилася не тільки в його книгах, а й у книгах та мемуарах Миколи Амосова: «пусты места моих друзей, чьи карточки под стеклом сейчас передо мной: Аркадий, Кирилл, Юлька, Федоровский, Дольд-Михайлик, Сен-Джордж. Странность чувства в том, что их уже нет, а я, как ни в чем не бывало, оперирую, бегаю, думаю. Трепыхаюсь? А ведь их нет, нет!»