В нашій бібліотеці-філії № 17 для людей з вадами зору ім. Л. Л. Гіршмана багато літератури, присвяченої війні та ролі жінок у ній. Ми читаємо, що у всіх війнах жінки доводили своє право бути там, де потрібно зараз історії.

«Війна – справа чоловіча» – таке часто чують жінки військовослужбовці. Вважають, що жінці не місце на фронті. Проте під час війни жінки взяли на себе величезну відповідальність: одні — за сім'ї та дітей, виїхавши за кордон і допомагаючи в тилу, багато інших — на фронті, взявши до рук зброю і поїхавши в найгарячіші точки, щоб захищати свої сім'ї та батьківщину. Кількість жінок в українській армії щодня зростає. Кожна з них має свою історію, гідна роману. Тож сьогодні ми познайомимо вас з деякими із них:

Вікторія Кравченко - військовий психолог, майор. Енергійна та смілива дівчина ламає гендерні стереотипи та власним прикладом доводить, що немає нічого неможливого для українських жінок, воюючи пліч-о-пліч із чоловіками.

Аліна Михайлова, доброволіця, парамедикиня, громадська активістка та депутатка Київської міської ради. Свою активну громадянську позицію дівчина проявляє не тільки на фронті, а й у інформаційному просторі.

Молодший сержант Катерина Бабіч ніколи не служила. Єдине, що раніше пов'язувало її з армією, це табличка «Військова кафедра», яку дівчина бачила на одному з поверхів, коли навчалася в медичній академії. Ще студенткою Катерина пішла працювати, щоби заробити собі на стоматологічну установку. Потім на п'ятому курсі відкрила маленьке кафе у центрі рідного міста. Вона захистила магістерську і з великою любов'ю до медицини пішла з неї, бо не змогла залишити справу, яку розпочала. Але точно знала, що колись повернеться. Однак ніколи не думала, що за таких обставин...

Чесні, щирі, сміливі, вони ламають усі ґендерні стереотипи і на власному прикладі доводять, що для українських жінок немає нічого неможливого.