Новини та
Любі друзі!
В цей складний час, коли Україна бореться за свою свободу, коли кожен українець зіткнувся зі страхіттями воєнного часу, Центральна міська бібліотека ім. В. Г. Бєлінського поновлює свою роботу в режимі он-лайн. На сайті бібліотеки стартує проект «Війна: дні що наближали перемогу». Усі читачі та друзі нашої бібліотеки зможуть поділитися своєю історією, своїм болем та переживаннями про цей страшний час. Кожному з нас є що розповісти про ці жахіття. Клята війна торкнулася кожного, вона опалила душу, змінила життя, розділила його на «до» та «після».
Наш Харків – місто науковців, студентів, митців, літераторів, а сьогодні наш рідний Харків став містом-героєм, містом безстрашних захисників, невтомних волонтерів та стійких містян. Ми будемо згадувати яким красенем наш Харків був, ми завжди будемо пам’ятати Харків зруйнований, ми зробимо усе можливе і неможливе для відбудови нашого міста, ми впевнені в тому, що наш Харків знов розквітне садами та парками, вражатиме своєю відновленою архітектурою, талановитими та щирими харків’янами…
Україна – сильна країна з віковою славетною історією! Скільки ворожих навал відбивали наші мужні пращури, скільки українських героїв навіки прославлені в легендах і пісень… Сьогодні настав час уславити наших сучасних українських героїв, які відважно захищають нашу Україну, захищають нас з вами…
Леонтина Красношапка
***
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу рідну Україну, гей-гей
розвеселимо!
(З пісні січових стрільців)
О моя рідна Україно!
Ставай на повний зріст скоріш!
Лунає мова солов’їна,
І зорі падають в спориш.
Все стане як колись, до того,
Як перш тебе розшматувать,
Змінили всіх богів на Бога –
Один не зможе налякать.
Зреклись всього. Природу-матір
Скалічили. На брата брат
Пішов, знесилений стримати
Бездушшя лють,неначе кат.
То повені, то шахт завали –
В плачі здригається Земля:
«Відбили орд лихих навали
Для того, щоб згубить поля?
Щоб розвалить всю індустрію?
Позбутись мови і життя?..»
Ще залишилася надія
Покращити своє буття.
Почнемо з мови? Йдемо далі –
Сумління відродить своє
Потрібно нам, щоби надалі
Усунуть тих, хто не дає
Нормально жити, працювати,
Кохати і дітей ростить,
Людиною щоб відчуватись
Колишню славу відродить!
Ой, не хились, калино, в лузі –
Тебе, червоно, підіймем!
І з нею в майбуття підем!
О моя ненько – Україно!
Ставай на повний зріст скоріш!
Лунає мова солов’їна,
І зорі падають в спориш.
Чугуєву
Чугуєве, о як багато слів
На честь твою під небом цим лунало!
На них ти й сподіватися не смів,
Збудований лиш стримувать навали
Чужинців різних орд, тієї сарани,
Що вільний край наш знищити хотіла.
Дарма! На захист, Батьківщину боронить
Ставали всі! Душа тримала тіло!
Чи мріяв, що до тебе музи всі
Збиратимуться в гості? Мов стрічками
На схилах мальовничих у красі
Стоїш ти, оперезаний річками,
Величний та упевнений в собі!
Любов Філенко
Харків мій
І порівнювати не стану
Тебе з іншими містами,
Харків мій!
Тут – життя моє, родина.
Доля тут і доньки, й сина,
Рідний мій.
Запрошу гостей до себе,
А це значить – і до тебе,
Друже мій.
Хай милуються тобою.
А вечірньою порою
Заспіваю їм про тебе,
Щоб й зірки почули в небі
Про красу твою величну.
Бути тобі завжди, вічно,
Незрівнянний мій!
Надія Акимова
Гимн Харькову
Слушайте, люди, звон колокольный!
Он возвестит о граде престольном –
Первой броне Слобожанской земли:
Чтоб чужеземцы сюда не пришли,
Місто надії і місто любові
Тут збудував молодик з молодою.
Пращури наші дійшли в майбуття –
Ми пам’ятаємо їхні ймена!
Город-легенда, город-красавец
Через века молодеет, не старясь,
Гордо стоит у слияния рек,
Не поддаваясь течению лет.
З часу, коли тут посіли два війська,
Мова луна українська й російська.
Люди живуть тут у згоді, веселі,
А поза містом розквітнули села.
Пусть процветает наш Харьков в веках,
Звон колокольный плывёт в облаках.
Многая лета ему мы поём,
В городе новом все дружно живём!
В вільній державі наш Харків існує:
Вчиться, будує, співає, працює...
Хай вам щастить, дорогі харків’яни,
Вічно любов і добро будуть з вами!
Ольга Підлісна
Освобождению Харькова
Когда впервые залпом холостым
был освещён разрушенный мой город,
по улицам его полупустым
промчалось эхо танковых моторов.
Когда свезли сирот, собрав окрест,
и отслужили тризну в храме старом,
со свалок трупы вывезли и крест
поставили над самым страшным яром, -
о чём мечтал освобождённый мой,
победный Харьков – через дни и годы?
О том, чтоб все опять пришли домой?
О праздниках на площади Свободы?
О том, чтоб нищих не было следов
у ног Солдата – самого большого?
О лабиринтах рыночных рядов
у будущей метро «Барабашова»?
О хлебе? О возможности труда?
О «голубой каёмочке на блюде»?
Мечтал о том, чтоб больше никогда
не рушились дома, не гибли люди?
Прабабка, не пришедшая домой
(от голода…) И будущая мама –
девчонка-шестилетка? Их и мой, -
о чём мечтал отчаянно-упрямо
послевоенный Харьков? Лет и лет…
Мой город – больше зелени, чем пыли,
учёный и трудяга, и поэт…
Сбылись мечты! Да только вот, твои ли?
И всё же, всё же, разный Харьков мой,
твори и ошибайся, спорь и веруй,
и в этот день всегда зови домой
детей своих – мир мерить прежней мерой!
Міла Машнова
город Ха.
Снимает шапку и меха
Мой сероглазый город Ха.
Двенадцать сотых на часах.
Цветной подделкой март зачах.
Ях* соскребает с окон мрак.
Татуировкою черпак
Наколот нá небе пыльцой, –
Той, что воспел когда-то Цой.
Пусть не видать весны лица,
Май силуэтно замерцал.
Дресс-кодом – битые сердца...
Во имя Сына и Отца
Вяжи обетами, вяжи...
Иль забери аршин души.
*Ях (Аах) (др.-егип. месяц, луна) – древнеегипетское мифологическое божество, почитаемое в египетской мифологии как бог луны.
г. Харькову
Вскрылись ручьями вены-дороги,
Город очнулся от сна.
Выкашлял зиму, став нестрогим,
Словно больной у окна.
Ноги промокли, руки сухие,
Ветра ожог на губах,
В сумке – осколок чужой ностальгии
Бременем лёг на весах
Счастья весеннего. Март осторожно,
Тихо шагает вперёд,
Он ощущается даже подкожно-
Жилкой височною бьёт.
Город схватился за трещины-раны,
В спешке их начал латать,
Только без слёз – не включили фонтаны,
Чем ему было рыдать?
Скоро он будет красивым и гордым,
А не больным стариком,
И зазвучат его звуки-аккорды
Майским несносным жуком!
