28 березня 2014р. бібліотека - філія для дітей № 35 спільно зі школою № 99 провели літературний вечір 28 березня 2014р. бібліотека - філія для дітей № 35 спільно зі школою № 99 провели літературний вечір «Не вмира поет ніколи, вічно він живе з людьми, доки щире його слово, пам’ятатимемо ми!», присвячений Великому Кобзареві.

«Возвеличу отих рабів німіх! Я на сторожі коло їх поставлю слово », - писав він. І це слово, повне болю за рідну Мати - Україну, за її долю, стало на той час і на всі часи надійним щитом нашого народу.   Важко переоцінити значення творчості Тараса Шевченка для української літератури. Великий поет глибоко розкрив душевне багатство українського народу, осмислив минуле, сьогодення і майбутнє України. Для наступних поколінь Великий Кобзар став могутнім джерелом національної свідомості, символом України.

Тарас Шевченко не тільки геніальний поет, він - совість, бунтівний розум українського народу, його ніжне добре серце, повне великої любові і безмежного страждання. Синам народу він передав непорушний заповіт: «свою Україну любіть, Любіть ее ... під час люте, в Останню тяжку хвилину. За неї Господа моліть ». У цьому вічність і безсмертна пам'ять Шевченка.

У святковому заході «Не вмира співає Ніколи, Вічно ВІН живе з людьми, доки щире его слово, пам'ятатімемо ми!» взяли  участь учні 7 - 8 класів. Були проведені конкурси: на кращого читця, конкурс ораторського мистецтва, конкурс малюнків та ілюстрацій до шевченківських творів. З великим успіхом пройшов виступ ансамблю бандуристів, у виконанні яких прозвучали пісні на вірші Кобзаря.

У конкурсі на кращого читця переможницею стала Касторна Єлизавета, яка читала свій вірш, присвячений Т.Г.Шевченко

 

Присвячується пам’яті Т.Г. Шевченка
Поет, художник – ким ти був?
Забувши про журбу і горе,
Ти мову нашу повернув,
Що розлилася, наче море,
Що сяє під промінням слів,
Співає тисячима фраз.
Хіба не цього ти хотів?
Чи не до цього йшов, Тарас?
Твій творчий шлях багатий на падіння,
Але і успіхом обділений не був.
Ти – мови батько, ти – її коріння,
Бо для народу істину здобув.
В неволі жити – як птаху у клітці,
Повітря рідного ковтнути би грудьми!
Потрібна воля нам, як хліб тій бідній тітці,
Яку ніколи за життя не взнаєм ми.
Тебе життя тривале
Поета-кріпака
Нітрохи не зламало,
Хоч доля не м’яка.
І до останнього в тобі горів
Любові жар, любові до Вкраїни.
Він вздовж всього життя тобі світив,
Як світять очі у маленької дитини.
Ти вже помер, тебе нема на світі,
Кобзарю, добрий друже мій,
Але в серцях людей кожної миті
Ти назавжди залишишся живий.

Касторна Єлизавета