«Стежками малишкових пісень»: поетичний вітраж

 

Андрій Малишко до історії української літератури увійшов як поет, перекладач, літературний критик та журналіст. Він зробив великий внесок у розвиток культури нашої держави. Мабуть, в Україні немає людини, яка хоча б раз у своєму житті не чула «Пісню про рушник». Не дивлячись на те, що твори митця створені в іншу епоху, вони досі відгукуються в людських серцях. 

 

Літературне життя Малишко розпочав у 18 років, тоді побачили світ його перші вірші, надруковані в журналах «Молодий більшовик» та «Глобус». Деякий час, після завершення навчання в Київському інституті народної освіти, поет-пісняр працював вчителем в Овручі. 

 

Життя митця було пов’язане з Харковом, саме до цього міста чоловік переїхав після служби в армії. У Харкові Андрій Малишко працював журналістом у газеті «Комсомолець України», в «Літературній газеті» та в журналі «Молодий більшовик».

 

У роки Другої світової війни поет не залишився осторонь страшних  подій. Він служив військовим кореспондентом, де виступав і як поет, і як публіцист. У творах того часу Малишко відобразив щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. «Україно моя!» — одне з найяскравіших поетичних явищ років війни.

 

У подальші роки Андрій Малишко вів активну літературну діяльність. У 50-х роках минулого століття за ним було остаточно закріплено звання поета-пісняра. У співпраці з українськими композиторами того часу, такими як:  брати Георгій і Платон Майбороди, Лев Ревуцький, Олександр Білаш, він створив пісні, які с плином часу будоражать серця мільйонів українців. Авторству Андрія Малишка належать тексти відомих українських пісень «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі», «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі», «Вчителька» тощо.

 

До дня народження українського поета-пісняра Андрія Малишко бібліотека-філія № 11 підготувала поетичний вітраж «Стежками малишкових пісень», бажаємо вам приємного ознайомлення з творчістю митця.