Навряд чи є потреба широко представляти Станіслава Лема. Він давно завоював всесвітню відомість як один з найвидатніших фантастів сучасності.

Наукову фантастику Лем почав писати ще під час Другої світової війни: в окупованому Львові двадцятирічний хлопець ночами працював над повістю «Людина з Марса».

Дебютним романом були науково-фантастичні «Астронавти» (1951). Саме «Астронавти» та реалістична трилогія «Невтрачений час» (1955) були тими книжками, завдяки яким Лем став відомий пересічному читачеві.

У 1959 році письменник розпочав новий роман, котрий спочатку мав в уяві автора доволі умовні обриси. Це був «Соляріс» .

Майже всі свої романи Лем писав за принципом «садівника». «Садівники» опускають у грунт власної фантазії зернину перших слів чи сцен, іще не знаючи, до чого це приведе.

Роман дався письменнику нелегко. Справа в тому, що у 1960 році 

39-річний Станіслав Лем захворів. Згідно з тодішніми діагнозами, в нього була серйозна ішемічна хвороба серця. Лем був упевнений, що жити йому лишилося кілька років, не більше. Праця була чи не єдиним, що рятувало його від болісного, непевного існування.

На планеті Соляріс від обрію до обрію повільно перекочує важкі бурі хвилі океан. Він – єдиний «мешканець» планети, яка багато років є об’єктом досліджень земних учених.

Океан – високоорганізована плазма, здатна не тільки стабілізувати орбіту Соляріса, що обертається навколо двох сонць – червоного і блакитного, - але й відтворювати на своїй поверхні різноманітні земні образи, видобуті з пам’яті людей, котрі постійно перебувають на станції.

Після публікації книга «Соляріс» стала візитівкою Лема, його найбільш знаною та шанованою роботою. Привернула вона увагу й численних критиків та інтерпретаторів, роботи яких Лем читав інколи з увагою, але частіше зі скепсісом та роздратуванням. «Роман «Соляріс»,- казав він, -виявився ласим шматком для критиків. Я читав такі хитромудрі його обговорення, що сам нічого з них не розумів».

Цікаво, що унікальним критиком, якого Лем боявся, була його дружина Барбара Лем. Чи не єдиним випадком, коли він насмілився категорично з нею не погодитись, була якраз книга «Соляріс».

Звичайно ж, популярності роману додала кінострічка Андрія Тарковського. Славнозвісна екранізація 1972 року неймовірно обурила Лема, бо далеко відійшла від оригіналу. На думку Лема, Тарковський зняв не «Соляріс», а «Злочин і кару».

У 2002 році його екранізували й у Штатах. Але режисер Стівен Содерберг багато в чому орієнтувався скоріше не на роман, а на фільм Тарковського.

Украй критичний до власних текстів, Лем виділяв «Соляріс» з-поміж інших своїх творів. «Вважаю, що у «Соляріс» мені вдалося сказати те, що збирався. Ця позиція здається мені цілком пристойною», - і це, мабуть, була чи не найвища похвала письменника на адресу власних художніх текстів.

До ювілею польського письменника-фантаста Станіслава Лема бібліотека-філія № 22 підготувала буктрейлер за романом «Соляріс» «Таємниці океанських глибин». Бажаємо вам приємного перегляду!