21 квітня 2021 року у бібліотеці-філії № 22 відбувся бенефіс однієї книги «Джейн Ейр - велика історія любові і обману» (до 205-річчя від дня народження Шарлотти Бронте). «Джен Ейр» - книга, не підвладна часу. Один із найвідоміших романів у Великій Британії. Вперше роман було опубліковано 1847 року. Цю історію читали наші бабусі, мами, старші сестри. Після виходу у 80-ті роки ХХ століття телеекранізації книги загадковий красень Едвард Рочестер (актор Тімоті Далтон) та ніжна і водночас духовно міцна Джейн (актриса Зіла Кларк) впевнено здобули безліч прихильниць та прихильників.

 

У чому ж загадка цієї книги? Що змушує дівчат, які народилися в різні десятиліття, століття знову й знову таємно зітхати, мріючи про таке ж велике, всеперемагаюче кохання?

Мабуть, розгадка такої популярності роману криється в поєднанні вічних духовних цінностей з високою літературною майстерністю. Якщо аналізувати рукопис письменниці, то можна сказати, що це не тільки повість про подолання труднощів і любов, але і частково автобіографія Шарлотти: дві її сестри через погані умови в школі-інтернаті померли в ранньому віці. Також кажуть, що прообразом Елен Бернс стала сестра Бронте Марія, яка померла від туберкульозу.

 

За легендою, концепція роману «Джейн Ейр» народилася в один з нудних вечорів. Як відомо, глава сімейства Патрік, який працював на посаді вікарія, рано відходив до сну і замикав вхідні двері будинку на замок рівно о дев'ятій вечора. У цей час сестри сідали за стіл і обговорювали свої твори, написані за день. Одного разу Шарлотта зауважила: чому героїні романів такі прекрасні. «Але ж інакше читача не привернеш», - заперечили Емілі і Енн. «Ви помиляєтеся, - сказала Шарлотта. - Хочете, моя героїня буде негарною зовні, але по-людськи настільки цікавою, гідною і привабливою, що її полюблять? ». Саме такою героїнею стала її Джейн Ейр.

 

Сама історія, яка лягла в основу роману «Джейн Ейр», сталася насправді. Шарлотта Бронте вперше почула її, коли сама вона викладала в школі Маргарет Вулер в Роу Хеді. Службовець одного поважного власника фірми одружився на молодій дівчині, гувернантці свого господаря. А за рік після вінчання відкрилося, що у чоловіка, від якого вона на той час уже народила дитину, була інша дружина. Його союз з цієї сумнівної особою тривав багато років, і весь цей час тримався в суворій таємниці, так як незабаром після весілля лікарі визнали злощасну жінку божевільною. З тієї ж причини шлюб між нею та її чоловіком не міг бути розірваний законним шляхом.

 

Однак сам нещасний чоловік був переконаний, що факт божевілля його дружини дає йому право на новий шлюб, який і має бути визнанним законним. І ось, після довгих мук і принижень, які довелося йому зазнати від вульгарної, нечестивої «дияволки у плоті», він зустрічає юну дівчину - просту, скромну, чесну. Нещасний страждалець полюбив її всією душею і незабаром домігся, щоб дівчина його мрії відповіла йому взаємністю. Потім інсценував весілля. Вся церемонія - церковна служба, обручки, свідоцтва і сам шлюбний акт - все було брехнею. Все - але не почуття. Ці двоє любили одне одного щиро і глибоко, тим більшим був розпач обох, коли відкрилася моторошна правда.

 

Ця сумна історія свого часу вразила Шарлотту до глибини душі. Вона щиро співчувала нещасній жінці. Варто зазначити, що перш ніж роман «Джейн Ейр» вийшов у світ, Шарлотта списала тисячі чорнових аркушів.  Створюючи роман «Джен Ейр», письменниця намагалася підкреслити, що безправне становище жінок - ганебне тавро суспільного ладу її часу. Роман мав великий успіх і став новим словом в англійській літературі XIX століття. Він привернув і вразив читачів образом головної героїні - сміливої і чистої дівчини, яка самотньо веде тяжку боротьбу за існування і за своє людську гідність.