Єднаймо душі словом Кобзаря

Надзвичайно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф, вільно володівши як українською, так і російською мовами, Тарас Григорович Шевченко, народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії, що нині є Черкаською областю. 

Чи міг тоді хто передбачити, що ім’ям цього хлопчика колись стануть називати  кораблі, друкувати його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставити йому розкішні пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати всілякі премії? 

До дня народження Тараса Григоровича Шевченка в бібліотеці-філії № 22 відбувся бенефіс однієї книги. Звичайно, цією книгою був «Кобзар». «Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.

 

Уперше «Кобзар» видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки на кошти Петра Мартоса. До збірки ввійшли перші вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка.

 

Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко деякі свої повісті почав підписувати «Кобзарь Дармограй». Друге видання побачило світ у 1844-му, третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка. У 1974 році видавництво «Дніпро» випустило факсимільне видання повного варіанту "Кобзаря" 1840 року, без купюр.