Дуже важко підібрати слова, щоб повідомити усіх друзів нашої бібліотеки про те, що сьогодні від нас пішов у вічність Олег Бондар.

Розум не хоче вірити в те, що він більше не зайде до нашої читальної зали, як завжди усміхнений з фотокамерою, з купою цікавих пропозицій та ідей…

Залишилися на полицях його книжки та море, ціле море фотографій та відеофільмів з наших сумісних творчих заходів.

Здається, що увесь Харків здригнувся від цієї жахливої новини – немає більше з нами віцепрезидента Клубу Пісенної Поезії ім. Ю. Візбора Олега Бондара.

І як у  калейдоскопі, в нашій пам’яті виникають живі спогади: ось Олег допомагає готувати Міжнародний фестиваль-конкурс «Мова калинова», корегує програму святкового концерту, готує запрошення для гостей, проводе презентацію  святкового випуску літературно-художнього альманаху «Я – жінка…» Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада»  у літературній студії «Третій цех»; а ось веде літературний вечір до дня усіх закоханих «Я серце віддаю коханню», який Центральна міська бібліотека ім. В. Г. Бєлінського проводила разом із Клубом Пісенної Поезії ім. Ю. Візбора; а ось останній відеоролик який він зробив для сайту нашої бібліотеки і останній його лист з подякою на нашій електронній пошті… 

Боляче визнавати, що усі літературні вечори, конкурси, свята та фестивалі будуть тепер проходити без Олега Бондара. Як змиритися з тим, що ми вже ніколи не побачимо його усмішку, не почуємо його голос та його дотепні жарти… 

Не хочеться казати ВІН БУВ, хочеться казати ВІН Є. Хочеться запам’ятати його веселим, емоційним, усміхненим... Таким, яким він залишився на фотографіях, на тих, що нібито подарував нам на пам'ять.