День святого Миколая є невід’ємною частиною української культури та історії, знати яку не лише важливо, а й цікаво.

 

На українських землях віддавна вірили, що святий Микола Чудотворець постійно й невидимо перебуває серед людей, відновлює справедливість і допомагає у біді. Він вгамовує бурю в морі, рятує хворих, опікується бідними й знедоленими, і не лише людьми, а й тваринами. Називали його «другим після Бога заступником на землі». 

 

19 грудня відзначали свято Миколи Зимового. Цього дня влаштовувався один із чотирьох річних обрядів «полазників». Найкраще, коли показником виступав сам господар дому. Рано-вранці він вставав, обходив свою господу, а потім  ішов до хліва, де примовляв: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою, ще й зі своєю жоною і діточками!». Далі він ішов у дім як перший відвідувач.

 

Свято було заведено відзначати гучно, великою родиною. Ставили на стіл спеціально зварене пиво, скликали гостей, весело святкували, а по обіді запрягали коней у воза й, співаючи, їздили селом, щоб дізнатися, «чи слизький сніг випав цього року». Найулюбленішою з таких пісень була «А хто, хто Миколая любить». 

 

Також цього дня показували повчальні вистави на релігійні теми, де були святі й чорти. Після вистави святий Миколай роздавав дітям подарунки.

 

А ще саме після 19 грудня починали щовечора влаштовувати вечорниці. Неодружені хлопці та дівчата винаймали хату у вдови чи бездітної пари. Там дівчата спочатку вишивали чи пряли, а з появою хлопців починалися розмови, пісні та танці. Так не лише приємно проводили час, а й надивлялися собі суджених. Припинялися вечорниці перед Великим Постом.

 

***

Є свято гарне в Україні.

Є свято казки чарівне.

Що Миколай в святій ряднині

Слухняним ласощі несе.

 

Це свято раз буває в році.

Воно нікого не мине.

Бо Миколай  святий із неба.

В оселю кожну зазирне.

 

Отець святий про всіх все знає

Хоч любить нас, та бачить все.

Він чемних, лагідних вітає

І радість їм за це несе.

 

***

Ходить він завжди вночі

Має від дверей ключі,

Знає, хто живе і де,

Як себе щодня веде.

Чемним діткам, хоч потроху,

В чобітки та у панчохи

Він кладе потішки,

А нечемним – мишки!

Хто це? Швидко відгадай!

Це наш любий… (Миколай)