День міста для харків’ян завжди був особливим святом. Харків приймав вітання від городян і від чисельних гостей. І для жінок Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада» цей день був не тільки святковим, а ще й і відповідальним – гостей зустріти, показати наше місто, провести святковий літературно-музичний вечір…

Харків завжди був і є літературним містом. Скільки відомих поетів і письменників присвячували місту  свої проникливі твори, скільки чудових пісень складено про наш Харків.

І сьогодні, у складний час карантинних обмежень, жінки Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада» не зраджують багаторічній традиції і проводять святковий літературно-музичний вечір «Мій Харків» дистанційно. 

Рідний Харків приймай від нас зізнання в любові і щирі побажання миру та злагоди!   

 

Любов Філенко – одна з найкоштовніших перлин Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада». Вчитель за фахом і за покликом серця. Любов Іванівна активно працює в нашому клубі від дня його створення (2010 р.), багато уваги та часу віддає роботі з талановитою молоддю.

 

Любов Іванівна каже: «Харків дійсно став моїм містом, у Харкові народилися і виросли мої діти і онуки, у Харкові відбулося моє літературне становлення, у Харкові були надруковані мої поетичні збірки… Харків завжди був і буде  у моєму серці!».

 

 

І порівнювати не стану

Тебе з іншими містами,

Харків мій!

Тут – життя моє, родина.

Доля тут і доньки, й сина,

Рідний мій.

Запрошу гостей до себе,

А це значить – і до тебе,

Друже мій.

Хай милуються тобою.

А вечірньою порою

Заспіваю їм про тебе,

Щоб й зірки почули в небі

Про красу твою величну.

Бути тобі завжди, вічно,

Незрівнянний мій!

 

Надія Акимова – член Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада» з 2012 року. Відома харківська поетеса, письменниця, журналістка, екскурсійний гід. Вона ретельно, з любов’ю прокладає нові екскурсійні маршрути по рідному Харкову та області, хоче показати гостям наше місто в усій красі та величі.

 

Надія Пилипівна каже: «Харків – величавий, красивий, улюблений, загадковий! У Харкові є все. Це незвичайні фонтани, Дзеркальний струмінь, це 28 площ і серед них одна з самих великих в Європі – площа Свободи з неповторним архітектурним ансамблем. Це унікальний Будинок державної промисловості (Держпром) – горизонтальний хмарочос в стилі конструктивізму. Найкрасивіший у світі пам’ятник Тарасу Шевченко. Парки, сквери і розмаїття квіткових клумб, які можуть посперечатися з європейськими… А міські дворянські садиби, які чудово збереглися. Харків – це музей під відкритим небом: кілька десятків будівель в стилі українського модерну прикрашають його  центральні вулиці і навіть околиці. У Харкові жили і творили філософ Григорій Сковорода, перша народна вчителька Христина Алчевська, архітектор Олексій Бекетов, бандурист Гнат Хоткевич….  Харківщина – це батьківщина художників Іллі Рєпіна, Генрика Семирадського, Зінаїди Серебрякової… Неможливо про все розповісти відразу. У нас в  Харкові стільки дивовижних  місць. Не вірите? Приїжджайте і побачите самі!»

                                           

                      

Слушайте, люди, звон колокольный!

Он возвестит о граде престольном –

Первой броне Слобожанской земли:

Чтоб чужеземцы сюда не пришли,

 

Місто надії і місто любові

Тут збудував молодик з молодою.

Пращури наші дійшли в майбуття –

Ми пам’ятаємо їхні імена!

 

Город-легенда, город-красавец

Через века молодеет, не старясь,

Гордо стоит у слияния рек,

Не поддаваясь течению лет.

 

З часу, коли тут посіли два війська,

Мова луна українська й російська.

Люди живуть тут у згоді, веселі,

А поза містом розквітнули села.

 

Пусть процветает наш Харьков в веках,

Звон колокольный плывёт в облаках.

Многая лета ему мы поём,

В городе новом все дружно живём!

 

В вільній державі наш Харків існує:

Вчиться, будує, співає, працює...

Хай вам щастить, дорогі харків’яни,

Вічно любов і добро будуть з вами!

 

 

Вы меня обнимали, Журавлёвские Склоны,

На колени сажали, целовали в висок.

Вы как будто шептали: «Всё пройдёт, но запомни:

Не порвать лишь любви золотой волосок!»

 

Дни промчались, цепочкой слагаясь в полжизни,

Все пытаясь меня отучить от мечты.

Но всегда и везде надо мною кружили,

С милых Склонов взлетая, друзья-журавли.

 

Журавлевские Склоны, отзовитесь скорее!

Помашите крылами, посылая привет,

Своим нежным теплом мою душу согрейте –

Я хочу ещё долго над вами лететь!

 

Ольга Звягіна – обдарована поетеса Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада» (з 2012 р.). Член літературної студії «Слобожанщина», має декілька поетичних збірок, друкується в літературно-художньому альманасі «Я – жінка…».

 

Ольга розповідає: «До Харкова я переїхала зовсім молодою дівчиною, але відраз зрозуміла, що це місто моє. Я щиро закохалася в його площі, проспекти та вулички. В Харкові народився мій син. Харків визнав мене як поетесу. Харків надає мені натхнення…». 

 

 

Лето в городе - розы роскошно цветут,

Солнцем залиты парки и скверы!

Харьковчанам приятно и благостно тут -

Я во что-то плохое не верю!

 

Вечерами в объятиях свежести он!

И стучит его сердце... Я слышу!

" Ты обидой и болью не будешь сражён -

Сберегут тебя силы, что свыше..."

 

В чём же наша с тобою, мой Харьков, вина?!

Жажда мира - в дыхании каждом!

И тревога - ведь рядом бушует война...

Всё закончится, милый, однажды!

 

 

Сегодня я шла по любимой Сумской.

И вспомнила вдруг как когда-то,

Мой город, ты был неприветлив со мной,

А я.. так взволновано рада.

 

И думалось мне: " Ох, и модная я

В нарядах, что сшила мне мама!"

Но как же косились тогда на меня

Навстречу идущие дамы.

 

На улице главной у дам имидж свой -

Атласы, шелка и шифоны!

Какой же я, видно, казалась смешной

В придуманных мамой фасонах!

 

Меня по одёжке ты, милый, встречал,

А как провожают - известно...

Слезам не поверил, но дал мне причал,

И стал дорогим и любезным!

 

И я затерялась в потоке людском

"Средь "этих" и "тех, из глубинки"...

Я кланяюсь низко любимой Сумской,

Что мне вытирала слезинки.

 

Здесь сын мой родился. По праву - он твой!

Здесь всё мне до боли знакомо...

О, Харьков! Зову тебя гордо: " Родной!"

Ведь чувствую сердцем, что дома.

 

Ольга Підлісна – талановита харківська поетеса, художниця, викладачка.  Член Національної спілки письменників України, у Міжнародному жіночому клубі духовного спілкування «Лада» з 2014 року.

 

Ольга каже: «Харків – місто вчених, місто студентів, місто митців та інтелектуалів… А ще наш Харків – місто-воїн, яке завжди стояв і стоятиме на захисті людства. І про це нам треба пам’ятати.».

 

 

Когда впервые залпом холостым

был освещён разрушенный мой город,

по улицам его полупустым

промчалось эхо танковых моторов.

Когда свезли сирот, собрав окрест,

и отслужили тризну в храме старом,

со свалок трупы вывезли и крест

поставили над самым страшным яром, - 

о чём мечтал освобождённый мой,

победный Харьков – через дни и годы?

О том, чтоб все опять пришли домой?

О праздниках на площади Свободы?

О том, чтоб нищих не было следов

у ног Солдата – самого большого?

О лабиринтах рыночных рядов

у будущей метро «Барабашова»?

О хлебе? О возможности труда?

О «голубой каёмочке на блюде»?

Мечтал о том, чтоб больше никогда

не рушились дома, не гибли люди?

Прабабка, не пришедшая домой

(от голода…) И будущая мама – 

девчонка-шестилетка? Их и мой, - 

о чём мечтал отчаянно-упрямо

послевоенный Харьков? Лет и лет…

Мой город – больше зелени, чем пыли,

учёный и трудяга, и поэт…

Сбылись мечты! Да только вот, твои ли?

И всё же, всё же, разный Харьков мой,

твори и ошибайся, спорь и веруй,

и в этот день всегда зови домой

детей своих – мир мерить прежней мерой! 

 

Валері Білоусс – народилася у день бомбардування Нагасакі, у Харкові. Кандидат фіз.-мат. наук. Автор та дизайнер кількох сайтів, поетичних збірок  «На мосту меж двух тысячелетий», «Гранулы», «Птичий клич», гумористичної збірки «Перламудровые пуговицы». Член Міжрегіональної спілки письменників України. Лауреат літературної премії М. Матусовського. Член Харківського клубу пісенної поезії ім. Ю. Візбора. Активний член Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада».

 

Валерія Вікторівна розповідає: «Дуже люблю Харків! Люблю своє місто в мареві квітучого бузку та у жовто-червоній гамі осені, люблю літо – чарівний час дачних чаювань і вечірнього спокою, люблю зиму з її казковим, дитячим чеканням свята… Мій Харків завжди розуміє, мій Харків завжди підтримує, мій Харків завжди надихає!».

 

 

Нет, надо быть попроще:

Ну что же в том печального,

Что временные срезы

Теряются вдали?

Когда-то эту площадь 

Назвали Театральною…

И площадью Поэзии

Вдругорядь нарекли.

 

Как не бывает пусто

В святом во всяком месте, 

Как водится, культурный

Не пустовал очаг.

Воздвигли там два бюста,

Двух каждому известных

Столпов литературных

С величием в очах.

 

Там скверик прихотливый

Манил своею тенью…

Поэзии любители 

Летели в магазин,

Чтоб сдержанно-хвастливо

Под липой и сиренью

Всех на скамье ценителей

Новинкой поразить.

 

Идут, бывало, шаркая,

По площади старушки

И в скверик ненароком

Свернут, чтоб отдохнуть.

Зимой и летом жарким

Задумчиво их Пушкин

Окидывает оком

И провожает в путь.

 

Кому, скажите, в Харькове 

Мешала та поэзия?

И к Гоголю, и к Пушкину

Стекался раньше люд.

Но хвастать иномарками

Сочли теперь полезнее,

В аренду за полушку

Обитель книг сдают.

 

На площади Поэзии 

Всё стало прозаичнее:

«Ниссан» и «Домотехника»,

Риэлтеры царят.

Кругом торговцы резвые,

И банки заграничные,

Дельцы и их приспешники,

Куда ни кинешь взгляд.

 

Иль вправду, иль пригрезилось?

И в грозы, и в морозы

Всё мимо, всё стремительней

Люд городской бежит.

На площади Поэзии

Толчётся жизни проза,

А Пушкин снисходительно

На всё это глядит.

 

Молоді талановиті поетеси Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада» активно працюють в клубі, беруть участь у літературно-музичних проектах, презентують свої поетичні збірки. А ще вони дуже люблять наш Харків і присвячують йому свої найкращі вірші.

 

Міла Машнова – талановита харківська поетеса, член Міжрегіональної спілки письменників України та Міжнародного співтовариства письменницьких спілок. Авторка поетичних збірок:«НеОна» (Харків), «Синдром Адéли» (Вестфалия), переможець Міжнародного творчого конкурсу «Грані майстерності» (Номінація «Поезія» Харків) та «Аптека, улица, фонарь» до 135-річчя від дня народження  О. Блока. (Дюссельдорф), лауреат Фестивалю "Час Візбора-2016" в номінації «Поезія». 

 

Міла каже: «Харків завжди молодий, завжди! Молоді харків’яни – особливі, дуже талановиті та креативні. Харків – місто поетів та мрійників, закоханих та романтиків… У Харкові вільно дихається, легко складаються вірші, бо ж місто надихає, дарує тобі любов та надію…».

 

 

Снимает шапку и меха

Мой сероглазый город Ха.

Двенадцать сотых на часах.

Цветной подделкой март зачах. 

 

Ях* соскребает с окон мрак.

Татуировкою черпак 

Наколот нá небе пыльцой, –

Той, что воспел когда-то Цой. 

 

Пусть не видать весны лица, 

Май силуэтно замерцал. 

Дресс-кодом – битые сердца... 

 

Во имя Сына и Отца

Вяжи обетами, вяжи... 

Иль забери аршин души.

 

*Ях (Аах) (др.-егип. месяц, луна) – древнеегипетское мифологическое божество, почитаемое в египетской мифологии как бог луны.

 

 

Вскрылись ручьями вены-дороги,

Город очнулся от сна.

Выкашлял зиму, став нестрогим,

Словно больной у окна.

 

Ноги промокли, руки сухие,

Ветра ожог на губах,

В сумке – осколок чужой ностальгии

Бременем лёг на весах

 

Счастья весеннего. Март осторожно,

Тихо шагает вперёд,

Он ощущается даже подкожно-

Жилкой височною бьёт.

 

Город схватился за трещины-раны,

В спешке их начал латать,

Только без слёз – не включили фонтаны,

Чем ему было рыдать?

 

Скоро он будет красивым и гордым,

А не больным стариком,

И зазвучат его звуки-аккорды

Майским несносным жуком!

 

Вікторія Гаврикова – харків’янка, молода обдарована поетеса, член Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада» з 2016 року.

 

Вікторія розповідає: «Я дуже люблю мій Харків! І не перестаю кожного разу зізнаватися  йому у любові! ».

 

 

С Днем Рожденья, первая столица! 

Город, где влюбляются сердца. 

Где приветливые, радостные лица, 

Сохраняют доброту Творца! 

 

С Днем Рожденья, Харьков, мой любимый! 

Мой старинный город площадей, 

Покровителем и ангелом хранимый, 

Место удивительных людей! 

 

С Днем Рожденья, улицы и парки, 

Что блистают в свете фонарей. 

С Днем Рожденья, здания и арки, 

Красота живых ночных аллей. 

 

С Днем Рожденья, мой уютный город, 

Уголок талантливых детей. 

Развивайся, процветай, будь вечно молод, 

Полон вдохновения, идей! 

 

Пожелаем в этот День Рожденья,

Городу рекордов и побед

Возрождения, упора, продвиженья,

Мира и тепла на много лет!