Міжнародний жіночий клуб духовного спілкування «Лада» об’єднав  талановитих поетес, творчість яких радує читачів, примушує думати, приймати рішення…

Але поету важливий не тільки відгук читача, а й і оцінка колег по перу. В нашому клубі поетеси збиралися на літературні вечори, читали свої вірші, слухали інших авторів.

Сьогодні ми працюємо у жорстких умовах карантину і пропануємо віртуальні зустрічі з поетесами нашого клубу – своєрідний літературний щоденник.

На сторінках літературного щоденника можна буде розмістити декілька найяскравіших віршів, які стали візитною карткою поетеси.

 

 

Любов Філенко – одна з найдорожчих перлин Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада». Вчитель за фахом та за покликом душі Любов Іванівна з першого дня заснування жіночого клубу активно включилася в роботу,  приділяючи велике значення дійовій допомозі в розкритті творчого потенціалу сучасної жінки, уважно розглядаючи її проблеми, її внутрішній світ, її надії та мрії…

Літературно-художній альманах «Я – жінка…» давно став візитною карткою Міжнародного жіночого клубу духовного спілкування «Лада», з його авторами добре знайомі шанувальники жіночої поезії та прози в багатьох країнах світу.

Любов Іванівна Філенко одна із постійних авторів альманаху, яка радує читачів своєю поетичною  різноманітністю: вона і чудова дитяча поетеса, що пише дотепні дитячі вірші-казки  російською і українською мовами; вона і автор рубрики афоризмів «Тільки суть», що так сподобалася читачеві; вона і автор духовно-філософської  поезії; майстер пейзажної лірики і, звичайно ж, автор тонкої, ніжної жіночої любовної лірики…

Ще одне уподобання Любові Іванівни – музика… І хоча важливішим завжди є слово, красива мелодія перетворює вірш в чудову пісню, а пісні на слова талановитої поетеси відразу стали улюбленими…

             Посадила калиноньку

             ще маленьку – дитиноньку.

             Чи діждусь – немолоденька –

             ії діток рум’яненьких?

                                            Л. Філенко

Рости-рости, калинонько моя.

Дожити хочу до твого цвітіння,

на щастя – до червоного вбрання –

краси й любові радісне створіння.

 

Почую серцем всі твої пісні,

знайду натхнення у розкішних гронах.

Ти – ніжна наречена навесні,

жадана квітка в осені на скронях.

 

Дарує сили твій цілющий сік.

Тебе шанує вся моя родина.

Хай буде довгим, сонячним твій вік 

на цій землі, з якою я єдина.

 

 

І порівнювати не стану

Тебе з іншими містами,

Харків мій!

Тут – життя моє, родина.

Доля тут і доньки, й сина,

Рідний мій.

Запрошу гостей до себе,

А це значить – і до тебе,

Друже мій.

Хай милуються тобою.

А вечірньою порою

Заспіваю їм про тебе,

Щоб й зірки почули в небі

Про красу твою величну.

Бути тобі завжди, вічно,

Незрівнянний мій!

 

Вишиванки, вишиванки, вишиванки –

Мамини пісні, душі світанки,

Кольорове свято візерунків,

Серця найщедрішії дарунки.

 

Хай червона ниточка лягає,

Щастя моїй долі викликає.

Щастя, щоб нарешті посміхнулось,

Сонцем жовта нитка обернулась.

 

Хай блакитна ниточка лягає,

В світлу далину душа злітає.

А зелена нитка – то надія.

Зберегти її для нас зумію.

 

Синя нитка птаха вишиває,

Птаха мрій, що небо відкриває

І несе мене в буття простори…

Хай політ не спиниться ніколи.

 

 

О, скільки їх – пісень мого народу –

Журливих, радісних, грайливих, щирих!..

Любов несуть в собі, красу, свободу.

Крізь далі, крізь віки летять на світлих крилах.

 

І скільки тих людей, що пісню люблять

Та бережуть її, несуть від серця – серцю.

Кохають, мріють, кличуть в них, голублять

І не дають душі пісенній вмерти.

 

То ж хай пісні ніколи не вмирають!

І хай не буде людям переводу,

Які з натхненням, з гордістю співають

Пісні нетлінні рідного народу.

 

 

Дарувала дівчинка татарського роду

В танці гарнім, пристраснім майстерність і вроду.

 

Кольори леліяли на її костюмі,

Розганяла музика настирливі думи.

 

Люди опинилися в чарівнім полоні.

Вмить у ритмі зладились глядачів долоні.

 

І забули, начебто, наші харків’яни,

Хто з них українець, тюрк чи росіянин,

 

Бо вони з’єдналися у одній любові