На шляху до Конституції України

Вже 24 роки 28 червня в нашій державі відзначають День Конституції, одне з основних державних свят. 

Треба сказати, що будь-яка держава, яких чимало змінилося на українській землі, має юридично оформлений Основний закон. Однак не всякий Основний закон є Конституцією. Справа в тому, що в справжній Конституції повинні бути обов'язково прописані особисті права і свободи громадян. В іншому випадку Основний закон Конституцією не вважається. До речі, в Середні віки конституціями (від латинську constitutio – установа, встановлення) часто називалися різні документи договірного характеру, які не були Конституціями в сучасному значенні цього слова. Однак в цю ж епоху термін «Конституція» поступово став наповнюватися сучасним змістом.

 

Країною, де сформувалися майже всі елементи сучасних Конституцій, виявилась середньовічна Англія. Першою віхою в історії Конституції вважається 1215 рік, коли з'явилася Велика хартія вольностей – документ, де вперше в історії обговорювалися права та обов'язки влади і підданих. До 18 століття у Великобританії остаточно сформувався комплекс Конституційних законів, який заклав основи англійського конституційного ладу – суспільної згоди, заснованій на особистих і політичних свободах (хоча формально Конституцією ці британські закони не називаються).

 

Істотний внесок у становлення сучасних Конституцій внесли вчені і політики Франції та США. Саме вони запропонували ввести в Конституцію принцип поділу влади на три гілки – виконавчу, законодавчу і судову. Важливо відзначити, що громадянський мир, заснований на Конституції, як показала сучасна практика, прийнятний і досяжний в країнах з різними культурними традиціями.

Встановлення в тій чи іншій країні Конституційного ладу завжди є вінцем, вершиною розвитку в цій країні державного права – розвитку, який зазвичай триває багато століть і часто має дуже самобутні форми. Україна в цьому сенсі не є винятком.