Харків'янка Ірина Денисенкостворює оригінальні в'язані іграшки. 42-річна інвалід по зору, яка розрізняє тільки контури, силуети і кольори, може вив'язати вироби будь-якої складності, а їх кількість вже обчислюється сотнями. "Сегодня" зустрілася з майстринею і дізналася, як їй вдається створювати свої іграшки.

Ірина Денисенко навчилася в'язати ще у 16 ​​років. Будучи ученицею випускного класу Харківської обласної спеціальної гімназії-інтернату для сліпих дітей ім. Короленка, паралельно вона працювала в Українському товаристві сліпих. У той час в'язання для Ірини було лише цікавим хобі. А ось з 2000-го, коли більшу частину часу вона почала проводити вдома, захоплення стало основним заняттям.

"Мені подобається творити, створювати щось нове. Для своїх виробів використовую як готові шаблони, так і придумую щось сама", - розповідає Ірина.

В арсеналі в'язальниці багато інструментів: наприклад, жилетки і шкарпетки вона в'яже звичайними спицями, а ось для створення іграшок використовує спеціальні дерев'яні станочки. "Для роботи з дерев'яними станочками мені не потрібен зір. Це копітка робота пальцями, яку можна робити і на дотик", - пояснює Ірина. За 17 років практики жінка освоїла панчішний і ажурний види в'язок.

ВИРОБИ. За цей час Ірина створила вже сотні іграшок. Клубки ниток в її руках найчастіше перетворюються на звірів, птахів і риб: гордість колекції - синій павич, сріблястий пудель, сірий дельфін, рожевий фламінго, ведмедик з парасолькою. Є серед виробів і вигадані, казкові або мультиплікаційні персонажі, наприклад, інопланетянин на повітряній кулі, Капітошка і Лунтик. Деякі іграшки в умілих руках Ірини з'являються вже за день, на інші у неї може піти і місяць роботи.

"Довше за всіх я в'язала синього павича. На створення цього красеня пішло близько місяця. Мені допомагав чоловік - він зробив металеву основу з дроту", - ділиться майстриня. До слова, головний помічник в'язальниці - чоловік Микола, з яким вона познайомилася під час роботи в Українському товаристві сліпих. Маючи більш гострим зором, він описує Ірині ескізи виробів, допомагає вибирати і купувати нитки, підказує і направляє під час роботи, а також і сам іноді береться за голку і пришиває до тулуба майбутньої іграшки лапки, вушка, клеїть очі і вишиває. "Микола займається оформленням іграшок на фінальній стадії. Шиє, вишиває візерунки, стежить, щоб все було акуратно і красиво", - розповідає Ірина.

Напередодні новорічних свят жінка вирішила створити серію маленьких тематичних іграшок, якими можна прикрасити ялинку. "Це совята, ведмедики, песики. Вони невеликі і з ниточками для кріплення на ялинку", - розповідає Ірина.

Поки в'язальниця створила лише кілька іграшок, але попереду - ще місяць для реалізації творчих планів.

Більшу частину іграшок Ірина роздарувала рідним, друзям і знайомим, деякі вона спочатку створювала під замовлення. Частина виробів в'язальниці прикрашають Спеціалізовану бібліотеку-філіал №17 для сліпих ім. Гіршмана на вулиці Клочківській, 61/63. Зустріти визнаних звіряток майстрині можна і в Харківській міськраді.