Батько української байки

Ганна Ярміш

Григорій Савич Сковорода – один із найвідоміших культурних діячів України. Жив і творив мудрець у далекому ХVІІІ столітті, але його ідеї суголосні й нашій добі. Вражає глибина його думок, які філософ у листах чи присвяті твору одній людині адресував усім читаючим і думаючим шанувальникам.Григорій Сковорода залишив нам філософські та педагогічні трактати, поезії та переклади, значну епістолярну спадщину. Лише 3 % від його багатогранної творчості займають байки, проте Г. Сковороду справедливо вважають батьком української байки.

Залишивши на певний час роботу в Харківському колегіумі, усамітнившись у Бабаївському лісі, Сковорода «забавлявся» складанням байок. Згодом тут же в бабаївського священика Якова Правицького уклав збірку «Басні Харківськія», яку присвятив колезькому реєстратору із міста Острогозька Воронезького намісництва П. Ф. Панкову, напевне розуміючи, що ця освічена людина зуміє їх зберегти і поширити в рукописах серед шанувальників його слова.

У передмові до збірки Григорій Савич зазначав: «Не мої це думки, не я їх вигадав, бо істина – безначальна. Але люблю – з тим мої, полюби – і будуть твої». Назрів час, щоб твори мудреця пізнали і полюбили наші сучасники, адже до них через віки звертається український Першорозум.

Про народного мудреця знають усі – його твори вивчають у школі, його ім’я на вустах політичних діячів, науковців; майстри красного письменства з ХVІІІ століття і до сьогодні звертаються до багатогранної творчості мислителя і несуть знання про нього в широкі народні маси, але твори самого Г. Сковороди, на жаль, читають мало. А саме в них зібрана й узагальнена мудрість усіх попередників філософа, глибоко ним розкрита, і сьогодні дає моральне задоволення, розуміння духовних потреб. «Слухаєш слово Сковороди і хочеться змінити оточуючий світ і, в першу чергу, себе на краще», – пишуть у «Книзі відзивів» відвідувачі Національного музею Г. С. Сковороди. Прямо в душу лягають рядки зі сковородинських байок.

У збірку ввійшло 30 невеликих за обсягом, але глибоких за суттю байок. Їх можна розділити за тематикою: ідея «сродної праці», розкриття моральних чеснот і вад особистості, розкриття ролі Святого Письма та праці в житті людини.

З-поміж усіх виділяється байка «Оселка та Ніж», у силі якої Сковорода пише: «Народжуються і такі, що не хочуть одружуватися і військової служби, щоб інших вільніше навчати розумної чесності, без котрої будь-який суспільний стан недійсний». Хіба це не стосується самого автора? Він міг обійняти будь-яку посаду, гідну його знань і таланту, як йому пропонував Харківський губернатор Є. О. Щербінін, проте мудрець не хотів «штатским саном» лякати дрібних чиновників, не хотів і військової служби. Призначення свого життя Григорій Савич убачав у невпинному спонуканні кожного до благочестивого життя.

Він протягом усього життя черпав мудрість: у навчальних закладах – книжну, спілкуючись з народом – житейську, з природою – істину вічності. Відчуваємо автобіографічність і в байці «Орел и Сорока». Знаємо, що філософ не любив, крім Харкова, великих міст, здебільшого любив усамітнюватися серед мальовничих куточків природи, де пізнавав істину людського буття. У силі байки мудрець пише: «Кто родился к тому, чтоб вічностю забавляться, тому пріятніе жить в полях, рощах и садах, нежели в городах». Сорока дивувалася, що Орел весь час перебуває в небесному просторі, шугаючи то вгору, то вниз, а вона ніколи б не відлітала від міста; на що Орел відповів: і він робив би так, якби був сорокою.

Григорій Савич нікого не наслідував, жив лише так, як йому повелівав його дух, до чого спонукала його «сродність». Говорять, Катерина ІІ хотіла мати в особі Г. Сковороди придворного філософа, на що мудрець відповів: «Мне моя свірель и овца дороже царского вінца». Співзвучною із цим фактом є байка «Алмаз и Смарагд», у якій запрошували Алмаз до королівського двору, щоб його блиск радував людські погляди. «Глупой ищет место, а разумного и в углу видно», – з гідністю відповів дорогоцінний камінчик. Так відповідав і філософ, коли його запрошували зайняти чільне місце.

Сковородою захоплювалися, шукали його дружбу, інші не розуміли, тому засуджували і цуралися. Сам же Григорій Савич «сягав аж неба», коли бачив у співрозмовникові розуміння, але не впадав у відчай, коли з нього глумилися і зневажали. За будь-яких обставин поряд була «Едина голубице моя» Біблія. Г. Сковорода зазначав, що народжений тлумачити Біблію, і тому висвітлив її в образах Алмазу та Лева. У байці «Навоз і Алмаз» автор зазначає, що Біблія складена із таких же слів, як і світські книги, але у Ній, «як у дзеркалі, ліпотно сяє невидиме, проте світле око Боже, без якого книжна користь порожня, а краса мертва». В іншій байці порівнює її з левом, який є в усі віки царем звірів. «Лев – це образ Біблії, проти якої повстають та лаються поганські мудреці». Філософ же стверджував, що Біблія, яка в певний час була в забутті, терпіла наругу, була, є і буде «воскресіння мертвих», хто вірує в Христа. «Нічого нас Біблія не учить, крім Богопізнання, але цим самим усього учить». Д. Чижевський зазначить, що творчість Г. Сковороди – це інтерпретація святої Біблії. Філософ неодноразово цитує Святе Письмо, називаючи його головним другом: «Бібліа есть наш верховнѣшій друг и ближній, приводя нас к тому, что есть единое и дражайшее и любезнѣйшее. Она есть для нас предками нашими оставленный завѣт, хранящій сокровище Боговѣдѣнія». Опановуючи Біблійські премудрості, людина формує у своєму серці найкращі людські якості, любов до ближнього. Про що говоритиме мудрець-байкар у байці «Колеса часові»: «По разным природным склонностям и путь житія разный. Однак всѣм один конец – честность, мир и любов». Останнє речення визначальне для всього життя і творчості Г. Сковороди. Ким би не була людина, чим би вона не займалася, але ідея добра і любові до ближнього повинна домінувати в її серці.

Мудрець розвиває «філософію серця», яка є невидимою природою психологічного життя людини. За словами Дмитра Чижевського, у Г. Сковороди є «корінь усього життя людини, вища сила, що стоїть поза межами і душі, й духа, – шлях до дійсної людини веде через переображення істинної душі в духа, а духа – в серце».

У багатьох байках глибоко розкривається ідея «спорідненої праці». У байці «Олениця і Кабан» зазначається: «мы, простие, судим не по убору и словам, но по ділам». У ній викривається ненаситність і зажерливість, гонитва за славою і чинами. Для Г. Сковороди гідність людини визначається не зовнішніми, а внутрішніми чинниками. У байці «Старуха і Горшечник» філософ у силі пише: «…майстри не глазами выбирают. Мы испытуем, чисто ли звонит». У цій байці Сковорода засуджує тих, хто «людину цінить по одягу, по тілу, по деньгам, по углам, по имени, не по его житія плодам». Для філософа єдиною істиною є внутрішній духовний світ людини.

Для Григорія Савича дуже важливим чинником людських стосунків є дружба. Він пише: «Хай наповнюються сосуди людських душ одним лікером, да будет едина душа и едино сердце. Сия-то есть истинная дружба, мислей единство. .. Одни только мысли наши всегда с нами, одна только истина вечна, а ми в ней, как яблонь в своем зерне, сокроемся». Про щиру дружбу пише у кількох байках. Вірного друга шукають Соловей і Жайворонок, вони хочуть дружити за умови, що будуть жити разом, проте для Солов’я смерть жити в полі, Жайворонок не може жити в саду, і тільки Дрізд учить їх, що заради дружби потрібно поступатися особистими інтересами, щастя – допомогти другові, зробити корисне. Сам Григорій Савич дружбу цінував понад усе. Своєму учневі і другові Михайлові Ковалинському пропонував грошову допомогу, хоч отримував невелику плату, учителюючи в Харківському колегіумі. У М. Ковалинського читаємо, що життя учителя було прикладом: «…почтителен ко всему состоянію людей, посѣщал больных, утѣшал печальных, разделял послѣднее с неимущими, выбирал и любил друзей по сердцу их».

Працюючи домашнім учителем у поміщика С. Томари в Кавраях, Г. Сковорода ділився одягом із селянами, вважаючи, що їм це потрібніше. Міцна справжня дружба поєднує людей, близьких за спільними інтересами, справами.

У байці «Собака и Вовк» Г. Сковорода теж відстоює думку, що міцна дружба ґрунтується на спільних справах, взаєморозумінні. Два собаки Левкон і Фирідам прославилися вірною дружбою, чесним виконанням своїх обов’язків у охороні тварин. До них у друзі напрошується Вовк, який зовнішністю на них дуже схожий. Проте головне, що відрізняло Вовка від собак, його хижацька вдача, вовчий погляд. Душа Вовка дуже далека від благочестивих помислів, від допомоги ближньому. Ні багатство, ні високі титули, ні гарна зовнішність не можуть бути запорукою міцної дружби.

Дуже цікаві байки, в яких порушуються морально-етичні проблеми. Як часто люди не хочуть розуміти стверджуваних іншими фактів, заперечують існування того, що не бачили самі, вважають, що тільки їхні думки правильні. Дуже багато людей бояться виділитися з загалу, намагаються наслідувати інших, часто не розуміючи, що їхні вчинки, думки бувають помилковими. Філософ учив, що кожна особистість неповторна, ідея рівності людей від природи мало імпонувала Г. Сковороді, оскільки її реалізація привела б до нівеляції особистості. «Не все те невірне, що тобі не зрозуміле», «Краще в одного розумного і добродушного бути в любові і пошані, ніж у тисячі дурнів», – стверджував байкар.

У байці «Зозуля та Дрізд» Зозуля скаржиться, що вона співає, але їй усе одно сумно, а Дрізд тяжко працює, годує своїх дітей і працю полегшує співом. «Щаслив, кто сопряг сродную себъ частную должность с общею. Сія есть истинная жизнь», «Добрій людині кожний день свято», – це одні з провідних мотивів творчості і байок, зокрема, Григорія Сковороди – митця, який узагальнив надбання своїх попередників, проте в усьому виділяв особливості української нації. Адже любов до пісні – це визначальна риса українського народу, який і в радості, і в горі складав пісні, що ввійшли в скарбницю світової культури.

«Байки Харківські» написані мовою, близькою до сучасної. Тож прилучитися до безсмертного джерела творчості Г. С. Сковороди доцільно саме із байок, про які І. Я. Франко сказав, що вони в десять разів кращі, ніж Саадаєві.

Ярмиш, Г. Батько української байки [Электронный ресурс] / Ганна Ярмиш. - Режим доступа: http://www.slk.kh.ua/view_post.php?id=529 . - 13.04.2011г.