Бібліотека-філія № 22 продовжує цикл публікацій у рамках проєкту #HELP_inform з циклу заходів «Життя після війни. Психологічна підтримка військових та членів їхніх сімей». Тема нашої сьогоднішньої розмови: «Допомога дитині при панічній атаці».

Панічна атака (ПА) — сильний і раптовий приступ страху, коли немає реальної небезпеки чи видимої причини. Супроводжується шаленим викидом адреналіну в кров і, відповідно, сильними фізичними реакціями. Під час війни панічні атаки почастішали серед підлітків і дітей. Тож варто навчитися розрізняти симптоми ПА і знати, як діяти, якщо ви стали свідком приступу паніки.

Симптоми панічної атаки:

• Раптовий початок, без попередження. ПА може спіткати в маршрутці, метро, за кермом, у торговому центрі, під час наради чи ділової зустрічі.

• Людині дуже страшно. Вона каже про страх померти, відчуття нереальності того, що відбувається з нею, деперсоналізацію, страх збожеволіти.

• Людині може здаватися, що вона от-от втратить свідомість.

• Прискорене серцебиття (тахікардія).

• Важкість у грудях.

• Прискорене дихання, відчуття нестачі кисню.

• Холодіють руки і ноги, у голові «пульсує», тиск підвищується.

• Тіло тремтить.

• Озноб.

• Запаморочення, потемніння в очах.

• Відчуття стиснення голови, головний біль.

Щоб ефективно допомогти, батькам украй важливо розуміти механіку процесу. За даними Національного інституту психічного здоров’я (NIMH), панічна атака — це раптова хвиля інтенсивного страху або дискомфорту, яка супроводжується відчуттям повної втрати контролю, навіть за відсутності реальної небезпеки чи явної причини.

Найбільша помилка батьків — вважати цей стан свідомою поведінкою, спробою привернути увагу або уникнути виконання обов’язків. Дитина не контролює викид гормонів стресу. Фізичні відчуття, які вона переживає в цей момент, є абсолютно реальними. Серце справді б’ється з шаленою швидкістю, дихати дійсно важко, а м’язи спазмуються. Знецінення цих симптомів фразами на кшталт “перестань вигадувати” лише посилює страх, оскільки підліток розуміє, що йому не вірять, і він залишився віч-на-віч із небезпекою.

1. Зберігайте спокій. Ваша реакція має бути впевненою, говоріть тихим, рівним голосом.

2. Дихальна вправа. Повільно вдихаємо через ніс. Видихаємо повітря вузьким ротом. Видих має бути повільніший за вдих.

3. Зволожуємо слизову оболонку рота маленькими порціями води.

4. Робіть періодичний масаж мочок вух та кінчика носа.

5. Швидко стискаємо та розтискаємо кулачки.

6. Відволікання.

7. Озирнись навколо ( Уяви собі...)

-«Знайди 5 речей, які ти можеш побачити!»

-«Знайди 4 предмети, яких ти можеш торкнутися»

-«Знайди 3 речі, які ти можеш почути»

-«Знайди 2 речі, які ти можеш понюхати»

-«Знайди 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак».

8. Рахуємо подумки від 100 до 1.

9. Згадуємо слова пісні чи вірша.

10. При можливості випити теплий м'ятний чай.

11. Говорити дитині, що відчуття страху - це нормально. Страх допомагає нам зрозуміти та усвідомити, що відбувається. Необхідно навчитися контролювати свої відчуття та наближення страху (панічної атаки) та виконувати безпечний поведінковий алгоритм.

12. Дітям з 8 років можна розповісти все як є (звичайно, в межах розуміння дитини) без паніки у голосі. Маленьких дітей необхідно відволікати та заспокоювати та запевняти, що ви завжди поруч (полоскотати, почитати книжечку, розглянути картинки, помалювати, вигадувати короткі історії , пограти в слова, четвертий зайвий, вивчити чи повторити назви пору року, місяців, придумати риму до слів, рахунок до 10 (20,30,40...) і назад до 0, імена та по - батькові членів родини тощо - все у ігровій формі, подивитись хороший мультик на телефоні

13. Посміхайтесь дитині, дивіться їй в очі.

Бережіть себе та своїх близьких! Пам'ятайте, чим спокійніші ви, тим впевненіше почувають себе діти та близькі поруч з вами!