Новини та
«Втративши зір, він не перестав бачити людей»
Бібліотека-філія № 17 для людей з порушенням зору знайомила своїх читачів з дивовижною людиною, яка прийшла в цей світ 290 років тому. Сучасники називали його людиною світлого розуму і доброго серця… Готліб Конрад Пфеффель — німецький поет, байкар і педагог. Втратив зір у молодому віці, але став одним із найвідоміших письменників свого часу.
Але зовсім не це в ньому найдивовижніше… Не те, що Пфеффель народився у 1736 році. А те, що молодий чоловік осліп у двадцять чотири роки — і не здався.
Не те, що він написав сотні байок. А те, що людина, яка не бачила світу, продовжувала помічати людську пиху, доброту, смішне і зворушливе.
Не те, що його читали сучасники. А те, що він міг сказати левові словами маленького їжака: «Проковтнути мене ти можеш. Але перетравити — ні».
Людська природа змінюється значно повільніше, ніж календарі та епохи. Саме тому старі байки раптом починають говорити про наше сьогодення — про наші випробування, про наш біль і нашу надію. І це залишається незмінним в усі віки.
Їжак і лев
(за мотивами байки Готліба Конрада Пфеффеля)
Лев сидів на своєму троні й пишався своєю могутністю.
Повз нього пробіг маленький їжак.
— Гей, нікчемна істото! — заревів лев.
— Я можу проковтнути тебе одним ковтком!
Їжак не злякався.
— Так, володарю, проковтнути мене ти справді можеш, — відповів він.
— Але є одна річ, якої ти не зможеш.
— Яка ж? — здивувався лев.
— Перетравити мене.
І лев замовк.
Бо навіть той, хто здається слабким, має те, чого не може подолати сама сила.
Мабуть, саме тому ця стара байка про їжака раптом звучить так сучасно.
Маленький. Колючий. Незламний.
Знайома історія, правда?
І ось ще кілька його висловів:
Про життєву мудрість
«Лише мудрих навчає досвід; дурнів він ніколи не робить розумними».
Про дорогу життя
«Блукаючий вогник веде наші кроки, і лише в середині життя розум запалює свій ліхтар».
Про свободу
«Хто є вільною людиною? Та, для якої законом є власна воля, а не примха володаря».
Про дружбу
«Хто хоче бути другом усім — не є другом нікому».
Про радість і біль
«Радість і біль — мов шальки терезів: вони ніколи не бувають порізно».
На жаль, книга його байок ще не перекладена українською мовою, але ми будемо чекати на неї, бо вона того варта.
