Вона народилася 19 грудня 1915 року… До 110-річчя від дня народження співачки Бібліотека–філія № 17 для людей з порушенням зору  - літературно-музичний калейдоскоп.

Про Едіт Піаф часто говорять як про легенду. Але головне в ній — не легенда. Головне — вона не вміла берегти себе. І, можливо, саме тому її так добре чують ті, хто теж жив «без броні». Вона співала не тому, що хотіла бути почутою. Вона співала, бо інакше не могла вижити. Її голос — це не талант у звичному сенсі. Це спосіб триматися за життя, коли воно постійно вислизає. 

Незвичне в Піаф те, що вона ніколи не намагалася бути сильною. Вона дозволяла собі бути слабкою — на очах у всіх. І саме це робило її страшенно сильною. Вона не приховувала болю. Не лікувала його тишею. Вона виносила його на сцену — і перетворювала на музику. Не щоб зцілитися. А щоб хтось інший не залишився з болем наодинці. 

Є одна річ, про яку рідко говорять. Піаф не вірила, що заслуговує на спокій. Наче всередині неї було відчуття: «Мені відміряно небагато — і я маю прожити все зараз». Тому — кохання до краю. Тому — сцена навіть із поламаним тілом. Тому — життя без пауз. І ще одне, дуже важливе: Піаф не співала для минулого. Вона співала для тих, хто вижив. Для тих, хто втратив. Для тих, хто поховав, але продовжив дихати. Для тих, хто не озлобився. Тому її голос так дивно відгукується людям, які пройшли крізь темряву. Він не обіцяє щастя. Він каже: «Я знаю, як це. Ти не один. Живи». 

Можливо, саме тому її фінальні слова — «Я ні про що не шкодую» — звучать не як виклик, а як тихий мир із життям. Як людина, яка вже нічого не просить. І нічого не боїться. Насправді Піаф співала про те, що кожному з нас сьогодні особливо близьке: про любов, яку чекають і бережуть, про втрати, які навчають цінувати життя, про силу підійматися після болю.

В бібліотеці діє присвячена їй виставка «Мелодії любові: відчуй Едіт Піаф». Приходьте, щоб відчути в Піаф не трагедію, не легенду, не «бідну маленьку жінку». Приходьте, щоб відчути в ній те, що відчувають ті, хто вижив і залишився живим усередині: гідність болю і тишу після нього.

Саме з такими людьми, які втратили, але не зламалися ми й працюємо. Це формує особливий слух, і таким людям не потрібно пояснювати Піаф. Їм потрібно просто не завадити її почути. До вашої уваги — відомі пісні Піаф, історії її життя, цитати й атмосфера старого Парижа, що звучить у кожній ноті.