24 березня 1935 року в індустріальному центрі України, в Харкові, нащадки кріпаків-селян відкривають пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку - це найкращий не тільки з вітчизняних, але й із закордонних пам'ятників Шевченку, а їх нараховується близько 85-ти!  

Центральна дитяча бібліотека підготувала читачам експрес інформацію про історію виникнення цього пам’ятника та його творців, щоб мешканці відкривали для себе сторінки історії свого рідного міста.  

Пам’ятник поету в Харкові є багатофігурною скульптурною композицією. Її автор, скульптор  Матвій Генріхович Манізер, був різнобічно обдарованою людиною, закінчив не тільки Академію мистецтв, але ще й фізико-математичний факультет Петербурзького університету, а крім того — Консерваторію по класу віолончелі. Манізер створив три пам'ятники Шевченку: у Харкові, Києві й Каневі. Перший був наш, харківський, тому що Харків був тоді столицею України. 

Це перший багатофігурний пам'ятник у колишньому Радянському Союзі, а крім того — своєрідний застиглий спектакль за участю кращих українських акторів, що позували скульптору і ніби зіграли ролі поета і героїв його творів.   На вершині п'єдесталу — фігура поета, а навколо, нагору по спiралi, – 16 бронзових фігур. За задумом авторів композиції, скульптора Матвія Манізера та архітектора Йосипа Лангбарда, скульптури потрібно оглядати від фігури знедоленої Катерини з немовлям і до комсомолки, студентки, представниці радянських людей.

За словами історика, журналіста Інни Можейко, скульптури персонажів із шевченківських творів втілені Манізером дуже точно. В цьому йому допомогли актори театру «Березіль»: Наталя Ужвій, Іван Мар’яненко, Олесь Сердюк, Сусана Коваль та інші. Натомість герої радянської епохи виліплені так, немов зійшли з плакатів агітпропаганди 30-х років. 

У цій багатокультурній композиції поєднані персонажі з творів Шевченка та герої, народжені радянською революцією: шахтар із прапором, колгоспник, червоноармієць та жінки-«робфаківки». 

Над героями своїх творів і героями пам'ятника піднімається багатометрова фігура Тараса Шевченка, піднята на тригранний пілон. Він стоїть у задумі, ледве схиливши непокриту голову, притримуючи поли солдатської шинелі. Здається — тільки прислухаєшся, і в тиші, що наступила, зазвучить його голос.

Урочисте відкриття пам'ятника відбулося в неділю, 24 березня 1935 року, під звуки артилерійського залпу і щемливого «Заповіту» у виконанні хору. Упродовж кількох десятиліть цей памʼятник об’єднував навколо себе патріотів України і борців за незалежність. Навколо нього гуртуються і зараз: громадські активісти, політичні діячі, військові під час різноманітних патріотичних проукраїнських акцій і свят.