У минулому році відома харківська поетеса, письменниця, перекладачка і волонтерка Леонтина Красношапка відзначила свій 75-річний ювілей. Міжнародний жіночий клуб духовного спілкування «Лада», хоча із запізненням, щиро вітає пані Леонтину саме на передодні дня св. Валентина бо в її серці завжди живе любов і співчуття… 

Повільно перегортаю сторінки поетичної збірки Леонтини Красношапки… і розумію, що так писати може людина з щирим серцем і відкритою душею…

Хто вона, ця жінка, яка вона? І порівняння приходить якось само по собі… Вона – Калина, Жінка-Калина, яка може бути тільки у нас, тільки в Україні. Скільки б не намагалися злодії та вороги зламати її тендітні гілочки, зігнути до самої землі, вона завжди підведеться, розквітне пишним цвітом, пригостить добрих та щирих людей своїми червоними плодами… 

Лагідна і доброзичлива Жінка-Калина та ображати її неможна, бо гідний спротив може надати своїм ворогам – дуже боляче б’є калинова гілка, яку несе стрімкий порив вітру… Така вона вже є – кохати, так щиро усім серцем, без хитрощів та брехні, працювати, так віддано, справно. 

Ось так і жила Жінка-Калина – одна виховувала улюблених доньок, незважаючи на важкий час безладдя, надавала їм освіту, усім серцем бажала кожній вдачі та щасливої долі…  

За фахом – вчителька, Леонтина Красношапка багато років працювала викладачкою у різних містах та селах нашої країни, даруючи дітлахам щирість свого серця та тепло своєї душі… Леонтина Миколаївна завжди викладала своїм учням не тільки німецьку мову, а й людяність та порядність, вчила любити свою країну, її чудову природу, вчила поважати людей, не ображати тварин…

Але творчу душу  не можуть стримати буденні грати, вона птахом рветься на волю, поетичними рядками відкликаючись на важливі події країни, на красу природи, на щирі людські почуття…

Улюблена професія стала творчим поштовхом у перекладацькій діяльності поетеси. Леонтина Красношапка перекладає на українську мову твори видатних російських поетів, тексти відомих естрадних та авторських пісень, а також з української на російську. Але найвагомішим внеском перекладацької діяльності поетеси стає збірка перекладів поезій німкені Рози Пфлуг «Я жизни радоваться буду…». 

Щиро закохатися у вірші іншого поета, пропустити чужі поезії крізь власне серце і душу, обережно торкаючись чужого літературного скарбу, гідно представити читачеві творчість іноземного автора – професійна майстерність перекладача. І це у повній мірі вдалося зробити Леонтині Миколаївні завдяки її обачливому, лагідному та щирому ставленню до людей, особливо до творчої індивідуальності.  

Збірка ліричної поезії «Нестримна часу течія…» розкриває читачеві щиру душу талановитої поетеси, її силу безкорисної любові та співчуття… 

Рокам не підвладна  Жінка-Калина, її сонячна посмішка, як завжди, несе людям добро, її поезії не тільки огортають теплом, а й мусять думати та діяти… На вірші обдарованої жінки написано багато ліричних пісень відомими харківськими бардами, і ці пісні живуть своїм життям – лунають з творчих майданчиків нашого міста та дарують радість і надію… 

 

***

Як я стужився за тобою,

Любов моя, життя моє!

Микола Луків

Такі слова хотілося б почути

Від тебе, мій коханий! Назавжди

Змогли б у бік любові ми звернути,

Щоб захиститись разом від біди.

 

Пройшли б життя у спільній ми розмові,

Довіку разом, сповнені жаги,

Поваги, щастя, і щоб гімн Любові

Нам солов’ї співали навкруги…

 

***

Я бачу небо із вікна

І обрій з смужечкою лісу…

І знову думаю: «Одна…», 

Що суму тяжкого завісу

З душі і серця не знімає.

Кому цікаво це? Не знаю…

 

***

Винагорода це,

чи покарання?

Чи попередження,

що ця любов - 

остання?

 

***

Різнотрав’я подихом багатий,

Колисаючи всіх мешканців своїх,

Ліс згадав, як з місяцем рогатим

Казку слухав діда й баби - лісових.

 

Біля річки кумкання лунає.

Сіло сонечко, і захід потемнів.

Крадькома туман все покриває:

"Хто не встиг сховатись - я не завинив!"