Новини та
Міжнародний день рідної мови почали відзначати 21 лютого, починаючи з 2000 року. І це свято стало особливим для усіх українців, бо мова – це історія, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовна самобутність народу.
У 2019 році Центральною міською бібліотекою ім. В. Г. Бєлінського, Міжнародним жіночим клубом духовного спілкування «Лада», Харківською обласною організацією Національною спілкою письменників України та Харківським Клубом Пісенної Поезії ім. Ю. Візбора задля розвитку української поезії та пропаганди кращих культурних надбань нашого народу, а також з нагоди 85-річчя створення бібліотеки, було започатковано Міжнародний фестиваль-конкурс сучасної української поезії «Мова калинова», метою якого є: виховання любові та поваги до української мови; створення умов для творчого, інтелектуального і духовного розвитку; розширення культурних зв’язків між обдарованими жінками світу, провідними літераторами України, освітніми закладами та установами культурологічного напрямку.
Учасники фестивалю-конкурсу сучасної української поезії «Мова калинова» були у захваті від чудової поезії переможців конкурсу, а також від виступу літераторів з Харкова і харківської області, з Донеччини, Сумщини та Полтавщини.
Чотириденний Міжнародний фестиваль-конкурс сучасної української поезії «Мова калинова» добіг кінця, але добра пам’ять про цікаві та насичені зустрічі, екскурсії, вечори та концертні програми залишаться з нами…
Ольга Андрус
***
У мене ще в дитинстві відібрали мову.
Зухвало, хвацько, без найменшого жалю.
Чужій навчили дівку чорноброву,
Чужою відтепер і говорю.
І подумки вона мені приходить,
І нею кожного пишу вірша.
Жалітись начебто нема нагоди –
Красива мова, гідна… та чужа.
Леонтина Красношапка
***
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу рідну Україну, гей-гей
розвеселимо!
(З пісні січових стрільців)
О моя рідна Україно!
Ставай на повний зріст скоріш!
Лунає мова солов’їна,
І зорі падають в спориш.
Все стане як колись, до того,
Як перш тебе розшматувать,
Змінили всіх богів на Бога –
Один не зможе налякать.
Зреклись всього. Природу-матір
Скалічили. На брата брат
Пішов, знесилений стримати
Бездушшя лють, неначе кат.
То повені, то шахт завали –
В плачі здригається Земля:
«Відбили орд лихих навали
Для того, щоб згубить поля?
Щоб розвалить всю індустрію?
Позбутись мови і життя?..»
Ще залишилася надія
Покращити своє буття.
Почнемо з мови? Йдемо далі –
Сумління відродить своє
Потрібно нам, щоби надалі
Усунуть тих, хто не дає
Нормально жити, працювати,
Кохати і дітей ростить,
Людиною щоб відчуватись,
Колишню славу відродить!
Ой, не хились, калино, в лузі –
Тебе, червоно, підіймем!
І з нею в майбуття підем!
О моя ненько – Україно!
Ставай на повний зріст скоріш!
Лунає мова солов’їна,
І зорі падають в спориш.
Любов Філенко
Від серця – серцю
О, скільки їх – пісень мого народу –
Журливих, радісних, грайливих, щирих!..
Любов несуть в собі, красу, свободу.
Крізь далі, крізь віки летять на світлих крилах.
І скільки тих людей, що пісню люблять
Та бережуть її, несуть від серця – серцю.
Кохають, мріють, кличуть в них, голублять
І не дають душі пісенній вмерти.
То ж хай пісні ніколи не вмирають!
І хай не буде людям переводу,
Які з натхненням, з гордістю співають
Пісні нетлінні рідного народу.
Знати, вивчати, берегти рідну мову – це обов’язок кожного українця. Центральна міська бібліотека ім. В. Г. Бєлінського завжди рада допомагати в цьому кожному охочому. А восени ми ласкаво запрошуємо усіх, хто шанує рідну мову, взяти участь у другому фестивалі-конкурсі «Мова калинова».
