28 жовтня відзначається день народження Майка Йогансена  (1895–1937), українського поета, прозаїка, перекладача, журналіста, критика, одного з яскравих представників модерного романтизму 20-х років ХХ ст., а також одного з фундаторів нової української літератури.

До цієї дати у бібліотеці-філії №22 було проведено цикл заходів. Любителі літературного краєзнавства відвідали краєзнавчу годину з циклу «Минуле і сучасне рідного краю», де дізнались багато цікавого про харківські сторінки з біографії Майка Йогансена. Для тих, хто не мав можливості відвідати бібліотеку особисто та підписників сторінки бібліотеки у фейсбуці представлена лекція-публікація «У царстві тіней буду розмовляти українською» з циклу #Невідоме_про_відомих та постери з проекту #Цитата_до_дати.

Юрій Лавріненко в книзі «Розстріляне відродження» слушно називає Йогансена ювеліром слова. Народився Майк Йогансен у Харкові. Батько був шведського роду, вчителював (викладав німецьку мову); дав синові добру освіту. Юнак закінчив філологічний факультет Харківського університету, а після того – аспірантуру при кафедрі мовознавства цього ж таки вишу.

Він був людиною широко начитаною, знавцем декількох західноєвропейських мов, з яких дав ряд досконалих мистецьких перекладів. Добре знав модерну західну літературу. Товаришував з Василем Елланом, Миколою Хвильовим, Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою та іншими молодими харківськими письменниками. Разом із ними творить перші маніфести «української пролетарської літератури», альманахи, першу організацію українських пролетарських письменників «Гарт».

З 1925 року стає одним із співфундаторів ВАПЛІТЕ, за діяльну участь у праці і виданнях якої пізніше тяжко розплатиться. Друкуватися Йогансен почав 1921 року, дебютував як цілком сформований поет. У прозі був цікавим експериментатором, майстром засобу «учуднення» й гумористичного тінювання сюжету. Як літературний критик і як лінгвіст Йогансен присутній у всіх ліпших журналах, альманахах і збірниках двадцятих років. Письменник мав величезний власний словник, якому міг дорівнювати своїм багатством хіба тільки словник Миколи Бажана; був тонким майстром звукосполучень, алетерацій, словесної музики.

Цурався політики, жив мистецтвом, але, з другого боку, любив спорт (теніс) і мандри. У 1937 році, під час тотального розгрому й знищення всього українського, Йогансен був репресований. 27 жовтня 1937 року письменника

розстріляли у Лук'янівській в'язниці Києва. Його символічна могила знаходиться на Лук'янівському цвинтарі. Архівнідокументи свідчать, що тіло письменника було таємно поховане у Биківнянському лісі.

Митець передчував власну смерть – вірш «Я знаю: загину…» був написаний ще у 1920 році. Зі смертю Йогансена Україна втратила одного з блискучих перекладачів, письменників та інтелектуалів світового рівня. Режиму потрібні були «одописці тиранії» – якомога безликіші й слухняні. Йогансен на цю роль не годився.

28 березня 1958 року Майк Йогансен був повністю реабілітований посмертно.