Щороку 4 червня Україна відзначає День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Бібліотека-філія № 35 для дітей підготувала відео-урок «Діти, які ніколи…». Цей день - нагадування про непоправну втрату для нашої нації, адже війна обірвала життя сотень безневинних українських хлопчиків та дівчаток, скалічила їхні долі та вкрала щасливе дитинство. Світлі душі, вкрадене майбутнє. Війна не має виправдання, коли її жертвами стають діти. Кожна втрачена дитина - це не просто статистика в офіційних звітах, це зруйновані мрії, невимовний біль батьків та незагоєна рана всього українського народу. Від перших днів російської агресії у 2014 році, а особливо з початком повномасштабного вторгнення, діти гинули під час евакуації, у власних будинках від ворожих обстрілів та ракетних ударів, втрачали батьків та зазнавали жахливих психологічних і фізичних травм.

Символом скорботи та надії для вшанування пам’яті найменших українців часто стає Дерево життя, прикрашене дзвіночками, де кожен дзвін символізує обірваний голос дитини. За офіційними даними ювенальних прокурорів, з початку повномасштабного вторгнення постраждали тисячі українських дітей. Хоча точні цифри постійно оновлюються, нажаль, сотні дітей загинули, а понад тисяча отримали поранення різного ступеня тяжкості. Варто пам’ятати, що ці дані не є остаточними, оскільки на тимчасово окупованих територіях та в місцях активних бойових дій вести точний підрахунок неможливо. Найбільше дітей постраждало у регіонах, які зазнали найбільших руйнувань: Донецькій, Харківській, Херсонській, Дніпропетровській, Київській, Запорізькій та Миколаївській областях. Цей день - це не лише день сліз, а й заклик до міжнародної спільноти про справедливість та покарання винних за кожну сльозу української дитини.