28 травня в Центральній міській бібліотеці відбулося відкриття виставки виробів декоративно-прикладного мистецтва «Орнамент, що має голос» авторства унікальної мисткині Ольги Краузе. Унікальність пані Ольги полягає в багатогранності її таланту. Вона – поетка, прозаїкиня, музикантка, авторка-виконавиця, художниця. А ще – цікава співрозмовниця з дещо філософським, а в окремому – категоричним ставленням до життя. Запевняє, що, розмінявши восьмий десяток літ, є щасливою людиною, адже завжди жила, як хотіла. Тобто, як підказували власні відчуття й сумління. А вони свого часу скерували її стати частинкою українського суспільства.

Справа в тім, що пані Ольга – уродженка Ленінграду, відома й невід’ємна представниця ленінградського андеграунду. З 2011 року проживає в Харкові, адже він, за її словами, як один з культурних центрів, опинився на перетині доріг між кількома мистецькими містами. Проте з 2014-го жодного разу не навідувалася до росії, адже стала на бік України, яка тяжко виборює власну свободу і незалежність. Й щиро зичить нашій країні, котра завжди була їй близькою, справедливої перемоги. Бо саме в Україні, в Дніпрі, колишній Дніпропетровськ, пройшло шкільне дитинство Ольги Краузе. Вона згадує, як вперше прочитала вірш Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати». Він їй, російськомовній дівчинці, здався музикою! Тож вона легко його запам’ятала та взялася вивчати українську мову. Зараз пані Ольга не тільки спілкується українською, продовжуючи її штудіювати, а й пише нею свій твір-щоденник.

Знаковою подією дитинства для неї стала шкільна екскурсія до села Петриківки на відому фабрику петриківського розпису «Дружба» – знаменитого центру розвитку унікального українського декоративно-орнаментального мистецтва. Юну Ольгу настільки вразила техніка лакового розпису, що вона ще кілька разів приїздила на фабрику та самотужки навчилася користуватися пензликом.

«Петриківка» назавжди залишилася для Ольги Краузе улюбленою технікою малярства. Тому саме до неї вдалася кваліфікована художниця, відгукнувшись на незвичайну пропозицію своєї коліжанки Світлани Галашко: розписати ящик від боєприпасу. Так воєнне приладдя отримало нове життя – стало яскравою екстравагантною скринькою. Згодом додалися різнокаліберні гільзи. Складові смертоносної зброї руками талановитої художниці перетворювалися на оригінальні елементи декору, реалізація яких іноді допомагала закрити волонтерські збори, та нестандартні подарунки друзям, знайомим.

Отож основою представленої в бібліотечному просторі виставкової експозиції стали розписана армійська скринька, вазочки-гільзи у вигляді козаків та поважних Солох, підсвічники з гільз від мін, шкатулка для прикрас з тубусу для гранати, гільзи-медальйони. Вражали самобутністю розписані тарілки, навіть одноразові, блюдечка та скляні пляшки. З їхніх барвистих поверхонь на відвідувачів заходу поглядали грайливі котики, лисички, пташки. Деякі предмети милували око зображеннями коней, бандуристів. І всюди – традиційний рослинний орнамент, котрий підкреслює колорит і вишуканість кожного витвору. Знайшлося місце на виставкових поличках й для ошатних писанок. Окремо розмістилися картини, персонажами яких стали тварини, адже авторка вважає їх віддзеркаленням людської душі.

Відповідаючи відомому твердженню, що талановита людина – талановита у всьому, Ольга Краузе не тільки цікаво розповіла присутнім про свою творчість, а й продемонструвала різні її грані. Гості заходу, серед яких були колеги по цеху мисткині, волонтери, зокрема з-за кордону, медійники, працівники та користувачі Центральної міської бібліотеки, знали, що вона чудовий бард. Однак пані Ольга здивувала їх ще й колоритною грою на варгані. Авторське виконання власної поезії чергувалося з інструментальними вкрапленнями та розповідями про виставкові експонати. Атмосфера в читальній залі книгозбірні вражала теплотою і гармонією. 

Напередодні відкриття виставки Ольга Краузе подарувала Центральній міській бібліотеці власну книгу, прозовий твір «Слобожанські пасторалі». Вона – результат знайомства письменниці й художниці з попутницею в потязі. Пані Ольга дуже любить подібні зустрічі, бо випадкові співрозмовники  зазвичай мають цікаву енергетику. «Кожна людина – то космос», – запевняє авторка. На її глибоке переконання, Слобожанщина – легендарний край України, де переплелися долі різних людей. Планида ж будь-якої людини завжди цікава, особливо, якщо в її характері міцно сидить нестримна жага свободи, як в українцях. Тому Ольга Краузе переконана в невідворотній перемозі України в цій тяжкій війні. Себе ж мисткиня вже давно відчуває частиною нашого соціуму.