В Бібліотеці-філії № 17 для людей з порушенням зору говорили про людину неймовірної ерудиції, тонкої душі й великої мужності. Про вченого, який знав десятки мов, але серцем і словом обрав Україну. Про поета, чия лірика звучить тихо — і тому проникає глибоко.

Говорили про Агатангела Юхимовича Кримського, до 155-річчя від дня його народження — людину-епоху, людину-міст між Сходом і Заходом, між наукою і поезією, між свободою духу й трагедією історії. Його життя було служінням. Його кінець — вироком не йому, а системі, яка боялася вільної думки більше, ніж зброї.

 

В програмі заходу:

– книжкова виставка про життя і спадщину Агатангела Кримського; 

– розповідь про його долю та внесок у світову й українську науку; 

– читання поезії; 

– відеоматеріали за QR-кодом. 

Агатангел Кримський — це людина, в якій умістився цілий університет, ціла епоха і ціла Україна. Він був одним із засновників Української академії наук, її інтелектуальним стрижнем. У час, коли українську мову намагалися звести до «селянської говірки», Кримський довів: українська — мова науки, філософії, поезії, світового рівня.  Він створював граматики, словники, наукові праці, які й сьогодні вражають точністю і глибиною.

Але він був не лише вченим. Кримський — письменник і поет тонкої, болісно чесної душі. Він писав про те, про що інші мовчали, і писав так, ніби розмовляв із читачем наодинці, пошепки. І ще одне — дуже важливе. Він не зрадив Україні, навіть коли це коштувало свободи й життя. 

У 1941 році влада заарештувала 70-річного вченого. Його, людину світового масштабу, кинули в тюрму. Він помер у неволі. Без суду. Без права на захист. Але — з честю.

Агатангел Кримський — це приклад того, як одна людина може тримати на своїх плечах культуру, мову і гідність народу.