До 290-річчя від дня народження, Бібліотека-філія № 17 для людей з порушенням зору, згадувала Дмитра Левицького. На жаль далеко не всі чули про нього. Та це й не дивно, адже сьогодні в Україні не зберігається жодного підтвердженого оригіналу картини Дмитра Левицького…

Цей видатний український художник XVIII століття творив у Санкт-Петербурзі при імператорському дворі. Його полотна залишались там, де були написані — в Ермітажі, Російському музеї, Третьяковській галереї, а також у приватних колекціях.

Проте Левицький — наш. Українець із Києва, спадкоємець українського бароко, він проніс у своїх портретах риси нашої культури: шляхетність, внутрішню гідність, красу людської душі. Сьогодні ми відновлюємо пам’ять.

Запрошуємо до бібліотеки на виставку «Дмитро Левицький: обличчя, що говорять», присвячену художнику та його зв’язку з Україною. Тут ви побачите книги про Дмитра Левицького, репродукції його картин, цитати про великого портретиста, репродукції, почуєте цікаві факти про митця — і зможете поглянути в очі тим, кого художник увічнив на полотні. Виставка супроводжується звучанням музичних творів – атмосферних, історично наближених і водночас душевних. 

Створено плейлист, який продовжує мову портретів Левицького: Йоган Себастьян Бах - Aria з «Оркестрової сюїти №3», BWV 1068; Георг Фрідріх Гендель — Sarabande з сюїти HWV 437; Українська барокова кантата в інструментальній реконструкції («Хорея Козацька»); Йозеф Гайдн — Adagio з фортепіанного тріо Hob. XV:28; «Ой у лузі червона калина» у струнному або фортепіанному аранжуванні, без вокалу; Доменіко Скарлатті — Соната D minor K.213 (Andante). Добірка створена з любов’ю до епохи, мистецтва і тиші. Репродукції, дослідження, виставки — це кроки до повернення великого імені в український культурний простір. 

Мистецтво не має кордонів, але має коріння. І наше — в Україні. Він народився в Києві, навчався в академії в Петербурзі, творив портрети імператриць і аристократів, але серцем і корінням залишався з Україною. Дмитро Левицький — один із найвидатніших портретистів XVIII століття, нащадок козацького духу і справжній лицар пензля. У його портретах — не лише вишуканість епохи, а й ніжна увага до людської гідності, сили характеру, краси душі. Він малював українських митців, вчених, шляхетних українських дівчат — і тим самим зберігав наш національний образ.