Дорогоцінний скарб нашої мови, який дістався нам у спадок від предків – загадки.

Загадка – це дотепне метафоричне запитання, поставлене у формі хитромудрого короткого опису будь-якого предмета чи явища. Це своєрідний і дуже давній вид народної творчості. Загадування в Україні завжди було неодмінною умовою не лише розумового розвитку дитини, а й випробовування кмітливості, мудрості та зрілості дорослих. В сиву давнину загадкам надавали магічного значення, вони були пов’язані з культовими обрядами й звичаями. Вміле одгадування загадок вважалося ознакою розуму і щасливої вдачі.

Загадки – це своєрідні перлини народної мудрості й творчості. Вони не тільки розвивають в людині гостроту розуму, догадливість, кмітливість, а й відкривають поетичну сторону звичайних речей, предметів і явищ. 

 

 

1. На ніч два віконця самі закриваються, а зі сходом сонця самі відкриваються. 

2. У двох матерів по п’ятьох синів, одне ім’я всім.

3. Двоє ходять, двоє – дивляться, одна водить і наказує.

4. Ношу їх багато років, а кількість їх не знаю.

5. Все життя один одного наздоганяють, а обігнати один одного не можуть.

6. Червоні двері в печери моєї, білі звірі сидять у дверей. І м’ясо, і хліб – усю здобич мою я з радістю цим звірам віддаю.

7. Два братики через дорогу живуть, один одного не бачать.

8. Хто ранком ходить на чотирьох ногах, удень – на двох, а ввечері – на трьох? 

9. Не сіють, не саджають – самі виростають

10. Що воно за штука, що день і ніч стука.

11. Завжди в роті, а не проковтнеш.

12. Сопе, хропе, часом чхає, сюди-туди зазирає, на морозі замерзає, бо одежини не має.

 

 

1. У місті – дванадцять ринків, на кожному ринку – по тридцять людей, у кожного – по двадцять чотири дитини.

2. Сім братів, літами всі рівні, а іменами різні.

3. Землю рити я допомагаю, замість тисячі лопат я один копати рад.

4. Виходило дванадцять молодців, випускало п’ятдесят два соколи та триста шістдесят п’ять лебедів.

5. Стоїть дуб, а на нім дванадцять гіль, а на кожній гільці по чотири гнізда, а в кожному гнізді по семеро пташенят.

6. Не старіє, не вмирає, а все нищить, забирає.

7. Ніг не маю, а ходжу, рота не маю, а скажу, коли обідати, коли спати, коли роботу починати.

8. Що то за гість, що темряву їсть?

9. Чорна корова весь світ поборола.

10. Не стукне, не грюкне, а у вікно увійде.

 

 

1. Не кравець, а все життя з голками ходить.

2. Довгі вуха, куций хвіст, невеликий сам на зріст. На городі побував, нам капусту попсував. Довгі ноги – скік та скік… Ми погнались, він утік.

3. Хто в зиму холодну ходить злий та голодний?

4. Уночі не спить, мишей сторожить.

5. З хазяїном дружить, будинок стереже. Живе під ганком, а хвіст колечком.

6. Сірий, так не вовк, довговухий, так не заєць, з копитами, так не кінь.