Ужгородська літературно-мистецька спільнота підготувала цикл літературних зустрічей «Усмішки сталінського в’язня», присвячені 135-й річниці від дня народження Остапа Вишні, на які, вже традиційно, була запрошена і Центральна міська бібліотека Харкова. 

Святкові заходи проходили в приміщенні Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая та його філії – «Народному літературному музеї Закарпаття».

Привітали присутніх: директор департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації Євген Тищук, директор Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая Франциск Ерфан, заступник голови Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України Василь Густі.

В літературних зустрічах взяли участь і студенти Ужгородського національного університету, що навчаються на філологічних факультетах. 

Серед учасників літературних зустрічей «Усмішки сталінського в’язня» були і переможці Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха.», який Центральна міська бібліотека Харкова з 2022 року проводить в Ужгороді.

В залах Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая до 135-річчя від дня народження Остапа Вишні була оформлена цікава книжкова виставка «Моя зброя – сміх», на якій були представлені твори талановитого гумориста.

Головний бібліотекар Центральної міської бібліотеки Харкова Ганна Абрамова привітала присутніх і розповіла про харківський період життя Остапа Вишні.

Дуже зацікавила присутніх розповідь про харківський будинок «Слово», що був побудований в 1920-х роках кооперативом літераторів і мав символічну форму літери «С». Саме тут з 1933 по 1938 роки були репресовані понад 70 мешканців-літераторів, а 11 з яких розстріляли в урочищі Сандрамох. Цей період в історії української літератури назвали «Розстріляним відродженням».

Одним із мешканців будинку «Слово» був Остап Вишня, який жив і працював у Харкові у 1920-х роках. Тут вийшло понад 50 збірок його гумористичних творів, тут він працював редактором журналу «Червоний перець», був членом художньої ради театру «Березіль».

У 1930 році Остап Вишня оселився в будинку «Слово», де жив поряд з Миколою Хвильовим, Лесем Курбасом та іншими українськими культурними діячами.

Остап Вишня присвятив Харкову свою збірку «Як із Харкова зробити Берлін», опубліковану «Книгоспілкою» в 19300 році. 

У 1933 році хвиля репресій проти діячів української культури почалася з арешту мешканця будинку «Слово» поета Михайла Ялового. Після цього скоює самогубство його друг, письменник Микола Хвильовий. «Арешт Ялового – це розстріл цілої генерації», – йшлося в його передсмертній записці. Того ж року був арештований і Остап Вишня.

Український письменник Олексій Полторацький в 1930 році опублікував у журналі «Нова генерація» статтю «Що таке Остап Вишня», де різко розкритикував творчість свого колеги-гумориста. А вже 25 грудня 1933 року Остап Вишня був безпідставно заарештований і засуджений до 10 років концтаборів за надуманими звинуваченнями. 

У 2003 році на будинку «Слово» було встановлено меморіальну дошку з прізвищами письменників, художників та акторів, які проживали у 1930-х роках і були репресовані.

На початку березня 2022 року пам’ятку будинок «Слово» був обстрілян.

Розповідь харківської бібліотекарки була ілюстрована уривками з документального фільму «Будинок «Слово»», який режисер Тарас Томенко створив у 2017 році та фотографіями будинку «Слово» до і після обстрілів. Ці безцінні кадри та фото викликали жвавий інтерес і в гостей, і в учасників літературних зустрічей.  

Дуже важливим і значущим є те, що твори Остапа Вишні цікаві читачам і зі сходу, і з заходу нашої країни, його гуморески із захватом читають сьогодні і в Харкові, і в Ужгороді…