Хто не мріє подорожувати, побачити нові місця, зануритися в інші культури, відчути пригоди і збагатити своє життя незабутніми спогадами? Подорожі дають нам унікальну можливість поринути в незвичайне, вони розширюють наше світосприйняття, допомагають розуміти та поважати різноманіття культур, традицій і способів життя. Кожна подорож — це як новий розділ у власній книзі, де кожна сторінка наповнена новими емоціями, знайомствами та враженнями. Та і самі книжки мають магічну особливість – переносити вас в будь-які куточки світу!

Центральна міська бібліотека ім. В. Г. Бєлінського започатковує новий цикл книжкових оглядів «Літературні подорожі країнами світу». Завдяки книгам ми можемо відвідати найдивовижніші на землі місця, побувати в різних епохах історії людства! А ці книги у нас на будь-який смак – це не лише художня література, а й науково-популярні, довідкові, видання про життя видатних людей, книжки як для дорослих, так і для дітей. Ми підберемо для вас найцікавіші!

Знайомтеся. Читайте. Подорожуйте.

Далека і загадкова, начебто інша планета. Це найбільш східна держава і вони перші на землі зустрічають Сонце, і сама назва країни японською, а також її національний прапор символізують Сонце.

Що ми знаємо про неї та її мешканців? Самураї, хокку, квітуча сакура, гейші… До речі, у японській мові, гейша означає «артист» і першими гейшами були чоловіки. А ще – це країна всесвітньовідомих и дуже популярних аніме та манги (у Японії термін «манга» відноситься просто до коміксів у широкому сенсі). Кожного року величезна кількість людей починає вивчати японську для початківців, щоб дивитися і читати їх в оригіналі. Через мангу японська культура поширюється по всьому світу.

Хочете дізнатися більше про цю країну, мати глибоке уявлення про унікальну і захоплюючу її культуру та традиції? Щоб зрозуміти що робить її такою привабливою для вивчення, пропонуємо добірку книг з нашого фонду. Якісь автори вам напевно вже добре знайомі, а хтось з них стане цікавим відкриттям. Японія — їй завжди буде чим нас здивувати!

 

Абе, Кобо. Жінка в пісках : романи / Кобо Абе ; пер. з яп. І. Дзюби; передм. М. Т. Федоренка . – Київ : Дніпро, 1988 . – 603 с. : іл. – (Зарубіжна проза ХХ століття).

«Співець величезного й сумного міста Токіо»… У Японії серед видатних письменників Кобо Абе належить особливе місце. Його творчість привертає увагу насамперед проникливістю художнього бачення. Ніхто не може знати, на чому зосередиться проникливий погляд письменника, які відкриття очікують його читача…

До збірки творів «Жінка в пісках» ввійшли три романи, в яких гострота і захопливість сюжету поєднуються з філософською глибиною. Сам роман займає у творчості Кобо Абе найпомітніше місце. Герой твору, якого кинули до піщаної ями, відшукує в піску воду й вирішує розповісти про це людям, навіть ціною того, щоб самому залишитися назавжди в ямі… Гуманістичний за своєю суттю, не зважаючи на похмурість теми й безвихідність людського існування, він належить до дуже помітних явищ не тільки японської літератури.

Роман «Чуже обличчя» на перший погляд може здатися твором про трагедію людини, яка втратила обличчя в прямому розумінні. Внаслідок вибуху на обличчі головного героя утворилися жахливі шрами, і він вирішує здолати трагедію прикривши обличчя маскою. Проте все виявляється набагато складнішим і трагічнішим, бо йому невідома істинна суть маски. Виготувавши собі маску й прикривши нею обличчя, він позбувається совісті. Тепер він готовий на будь-які найжахливіші вчинки…

У романі «Спалена карта» проблема безрадісної повсякденності людини, що невпевнена у своєму завтрашньому дні, одноманітне існування обивателів, що зачинилися в своїх квартирах-пеналах. Безперспективність, невизначеність, а часто й ілюзорність мети – ось головна причина, чому втікає з дому герой роману. В Японії, де така величезна кількість людей скупчена на невеликій території, щорічно зникає без вісті безліч людей! Чи мають право ловити людину, яка втекла з власної волі?

Є старовинна японська картина «Пекло самотності». На ній зображено безліч людей, які летять. Вони тиснуть одне одного, відстають, обганяють, здається, вони злиті в єдине ціле, в якийсь загальний організм, що мчить уперед. Проте весь жах у тому, що кожен з тих, що летять – самотній. Це душі грішників, приречених на вічну самотність. Таку самотність і має на увазі Кобо Абе – самотність духовну. Ось про це і йдеться у романі «Спалена карта».

Акутагава, Рюноскэ. Паутинка : новеллы : пер. с яп. / Рюноскэ Акутагава ; сост. В. С. Сановича ; коммент. Н. Фельдмана, В. С. Сановича . – Москва : Правда, 1987 . – 480 с.

Він народився в Токіо вранці 1 березня 1892 року в годину Дракона дня Дракона, і тому його нарекли Рюноске, бо смисловий ієрогліф цього імені «рю» означає «дракон». У 1913 році Акутагава вступив на відділення англійської літератури Токійського імператорського університету і незабаром взявся за перші досліди в белетристиці. Історичні новели про парадокси психології завоювали визнання читачів і видавців і висунули Акутагава в ряди кращих авторів того часу. Акутагава Рюноске займає в японській літературі особливе місце - він увійшов до її найвидатніших класиків.

Його літературна діяльність вирізнялася незвичайною інтенсивністю: їм було створено близько ста п'ятдесяти новел і повістей, понад десяток своєрідних циклів безсюжетної прози, безліч статей про літературу та мистецтво, кілька книг поезій. Переклади окремих новел з'явилися ще з 1924 року, відтоді його твори видавалися неодноразово і представлені у «Бібліотеці всесвітньої літератури». До збірки «Павутинка: новели» увійшли найкращі новели класика: «Ворота Расемон», «Павутинка», «У чащі», «Життя ідіота» та інші. Книга містить цікаві коментарі про історію написання кожної з представлених новел.

Вплив творчості Акутагави на сучасну японську культуру величезний. Воно здобуло світову популярність.

Императорский дворец в Токио // 100 великих дворцов мира / Н. А. Ионина . – Москва : Вече, 2001 . – С. 246 - 249 . – (100 великих).

Книга про найвидатніші палацові споруди різних країн і народів. Знайомтеся з шедеврами світової архітектури!..

Японське іператорське прізвище є найдавнішим із усіх збережених дотепер у світі спадкових монархій. Зовнішність японської столиці Токіо дуже своєрідна. Тут є і широкі магістралі, і тисячі вузьких вуличок та тупичків. Але найцікавішою пам'яткою є, звісно, імператорський палац. Подивитися на нього приїжджають з усієї країни самі японці та численні туристи з усього світу. Простих людей сюди пускають лише двічі на рік: другого січня – на честь новорічного свята, та 23 грудня – на честь дня народження імператора. 

Зі східного боку перед територією палацу розташувалися загальнодоступний Зовнішній сад, і перший в Японії парк на рівній ділянці землі. У цих садах поєднуються європейські та традиційні японські прийоми в організації ландшафту. Японський парк - це насамперед різноманітна колекція рослин. Тут зібрані найбільш характерні для японської флори дерева та чагарники. По величезній території парку розкидані синтоїстські храми, канцелярія імператорського будинку та різноманітні господарські споруди.

У японії збережена монархія, імператор став «символом нації» і є взірцем класичного добропорядного японця - чесного, старанного, доброго сім'янина, що піклується про оточуючих і живе дуже просто. Японська імператорська сім'я суворо дотримується своєї честі і залишається найближчою до ідеалу, з яким пов'язуються ставлення до поведінці коронованих осіб.

Кадоно, Эйко. Ведьмина служба доставки : Книга 1 : [для сред. шк. возраста] / Эйко Кадоно ; пер. с яп. Г. Соловьёвой ; худож. Акико Хаяси . – Санкт-Петербург : Азбука : Азбука-Аттикус, 2019 . – 272 с. : ил.

Ейко Кадоно створювала ілюстровані книги та дитячі казки. Одне з її оповідань одержало премію Санкей «За кращу дитячу книгу», а перша книга про Кікі була внесена до Почесного списку Міжнародної ради з книг для молоді (IBBY), а також отримала премію Нома та інші. У 2018 році вона отримала премію Ганса Крістіана Андерсена як найкращий дитячий письменник!

Свої перші розповіді про Кікі Ейко написала в1985 році. Натхнена успіхом та численними літературними нагородами Японії, вона продовжила історію юної відьмочки – на радість шанувальникам, серед яких виявився і великий Хаяо Міядзакі, який у 1989 році створив на основі книг Кадоно свій мультиплікаційний шедевр. А у 2014 році вийшов і повнометражний художній фільм.

«Відьмина служба доставки» - перша книга з циклу про Кікі, справжній дитячий кінобестселер з ілюстраціями Акіко Хаясі. Історія життя юної  відьмочки Кікі. Їй виповнилося тринадцять, а це означає, що настав час розпочинати самостійне життя. Вона вирішує відправитись у велике приморське місто Коріко, де про відьом ледь чули. І тепер їй потрібно влаштовуватись і заробляти на життя якимсь відьмінським ремеслом, а з чаклунством у неї не ладналося, і вона тільки й уміла, що літати на мітлі, а тому вирішила організувати кур'єрську службу. Потрібно доставити пару черевичків, батати, а може, бегемота чи звуки весни? Кличте Кікі!.. А ще в неї є кіт-напарник Дзідзі, який всюди її супроводжує та у всьому допомагає. Мила та добра історія про забавні пригоди маленької відьми , яка сподобається дітям.

Кендзо Танге : (род. 1913) // Сто великих архитекторов / Д. К. Самин . – Москва : Вече, 2003 . – С. 559 - 566 . – (100 великих).

Кожне місто має своє обличчя, свій силует. За великими творами архітектури стоять їхні знамениті автори. Сто великих архітекторів - сто дивовижних доль...

Кендзо Танге - безперечно, найбільший японський архітектор 20 століття. Його творчість глибоко національна, але не обмежена рамками – твори його зухвалі та незвичайні. У перші повоєнні роки Танге створив кілька містобудівних проектів, найбільшим серед яких був генплан Хіросіми. Ця робота стала для нього підготовчим етапом до проектування меморіального комплексу миру в цьому місті (1949-1956 рр.). Меморіал у Хіросімі був першим твором японського архітектора, що вносив щось суттєво нове у розвиток сучасної архітектури. Танге став одним із найвідоміших і найвпливовіших архітекторів сучасності. Він перетворився і на єдиного володаря дум архітектурної молоді Японії свого часу. Вершиною його творчої кар'єри став комплекс спортивних споруд, збудований до Олімрійських ігор 1964 року, що проходили в Токіо. Також в нього були всесвітньовідомі проєкти - Всесвітня виставка «ЕКСПО-70» в Осаці. Для нього це був грандіозний випробувальний полігон для нових містобудівних ідей.

У всіх пошуках і помилках Танге незмінно залишається великим художником. І результати його творчості - як у будь-якого справжнього художника - значніші за ті концепції, які він формулює...

Киото // Сто великих городов мира / авт.- сост. Л. И. Зданович, В. Н. Еремин, А. Н. Варакин . – Москва : Вече, 2000 . – С. 117 - 120 . – (100 великих).

Обличчя землі – міста! Вони свідки нашого минулого, очевидці сьогодення та провісники майбутнього. Саме про них, великі міста світу, книга популярної серії «100 великих».

Кіото (або Сайко, європейська назва Міако, давня назва Хейан) – «столиця столиць» Японії. Кіото по праву звуть національним скарбом Японії, її серцем та душею, її величчю. Тут сконцентровано понад одну п'яту всіх видатних пам'яток архітектури країни та ще більшу частину особливо цінних витворів мистецтва! Назва перекладається як «західна столиця», «столичне місто». Він був побудований одночасно як столиця Японії і залишався таким понад тисячу років. Кіото завжди був головною резиденцією японських імператорів, а правили країною сьоґуни. Міста, де перебували їхні резиденції, були неофыцыйними, але справжніми столицями.

Історія Кіото – це історія Японії. Сьогодні тут можна побачити біля двох тисяч храмів різних історичних часів, сотні парків та десятки палаців. Надзвичайний інтерес становлять сади Кіото, і серед них два всесвітньо відомі суперники: сад храму Реандзі і храму Самбо-ін. Більшість іноземців вважають Рёандзі найпрекраснішим садом каміння у світі! Японці вважають інакше - вони віддають перевагу саду храму Самбо-ін.

Кіото є і головним виробником та диктатором моди у національному одязі японців – кімоно. Місто туризму, екзотичних фестивалів та свят, є і всеяпонським центром освіти. Про Кіото говорять: «Стародавнє місто храмів, спрямоване в майбутнє». Чи не в цьому полягає сокровенна суть усієї країни Вранішнього Сонця?

Луна в тумане : японская классическая проза : пер. с яп. / сост. Т. И. Редько-Добровольская ; предисл. И. Л. Львовой ; коммент. В. Н. Марковой [и др.] . – Москва : Правда, 1988 . – 480 с.

Класичній японській літературі понад тисячу років. Від тих стародавніх часів збереглися прекрасні твори, хоча за довгі століття багато безповоротно загинуло у вогні пожеж, стихійних лих, у нескінченних феодальних усобицях. Але й того, що збереглося, достатньо, щоб судити про неповторну оригіналь-ність і високу художню досконалість ранньої японської літератури.

У цій збірці представлені найкращі зразки класичної прози, від анонімної «Повісті про старого Такеторі» (ІХ-Х ст.), який здобув світову популярність, до не менш знаменитої збірки чарівних новел Уєда Акінарі «Місяць у тумані» (1734-1809 рр.).

«Повість про старого Такеторі» здавна прозвали «родоначальницею» всієї наступної прози. У творах цієї епохи нерідко зустрічаються слова про те, що написане не призначене для сторонніх очей, а створене, щоб «вилити душу». Проте багато творів ставали широко відомими. Наприклад «Записки біля узголів'я» Сей-Сенагон, що служила при дворі імператриці на рубежі десятого і одинадцятого століть. Цією знаменитою книгою вона започаткувала новий жанр, популярний у Японії донині, назва якого точно перекладається європейськими мовами терміном «есе».

Японці, у ті далекі роки, ніколи не вдавалися до друку, коли йшлося про літературу. Уся художня література була написана лише від руки, бо каліграфія теж належала до розряду образотворчих мистецтв. Два з половиною століття, починаючи з сімнадцятого і аж до 1868 р., ознаменувалися для Японії блискучим розвитком літератури та мистецтва, які склали її славу та гордість в історії не лише національної, а й загальносвітової культури.

Одним з останніх класиків літератури феодальноф Японії був Уеда Акінарі. Його літературна спадщина улюблена і широко відома і в наші дні. Найкращим твором вважається збірка чарівних новел «Місяць у тумані». Казкові сюжети завжди користувалися популярністю у народі. Саме це зробило чарівні новели Акінарі надбанням як японської, так і загально-світової художньої літератури.

У цій книзі представлена лише мала доля багатства, накопиченого багатовіковою японською літературою. Сподіваємося, що вона допоможе скласти уявлення про справді дорогоцінну спадщину художньої культури Японії.

Мисима, Юкио. Веер в залог любви : пьесы-маски в стиле театра ноо / Юкио Мисима ; пер. с яп., предисл. и примеч. Т.А. Юркова . – Москва : РИПОЛ классик, 2003 . – 320 с. : ил. – (Эстет).

Місіма Юкіо (Кімітаке Хіраока) – письменник, режисер театру та кіно, актор. Серед його творів - не менше 40 романів та безліч блискучих п'єс. Його ім'я тричі потрапляло до списків претендентів на Нобелівську премію з літератури.

Навряд чи він точно запам'ятав, де вперше побачив танець гейші з віялом, тільки намагався повторити такий самий нерухомий вираз обличчя, що називається «усмішка ноо». Тоді йому пристрасно захотілося побачити, що ж таке ноо і ця усмішка маски? Так поступово на дні душі й затремтіло в нього бажання вилити цей настрій на клаптику шорсткого рисового паперу…

До книги увійшли маловідомі п'єсі-маски, які стали чи не найкращим із усього створеного японським літератором. Театр Місіма Юкіо звільняє людську душу від земних пут. Адже дивитись прекрасний витвір мистецтва - все одно що стати прекрасним самому. Це його найбільший внесок у світову драматургію!

Що таке театр ноо - це досягати максимуму виразності при мінімумі руху. Суворість, стриманість та простота давали грандіозний сценічний ефект! Місіма Юкіо насмілився всім нагадати про аристократичне японське мистецтво ХІV - XVI століть з тим, щоб неодмінно воскресити поступово втрачений Японією «світ тіні»!

Книга містить коментарі, примітки та словник японських театральних термінів, а також літературне есе про життя та долю Місіма-драматурга та про театральну естетику жанру.

Мифы и легенды страны восходящего солнца : (японская мифология) : «Кодзики» и «Нихонсёги»; Основной вариант японской мифологии; Мифология айнов // В мире мифов и легенд : Популярная энциклопедия / сост. В. И. Синельченко . – Санкт-Петербург : Диамант : Золотой век, 1995 . – С. 501 - 524 . – (Книга в подарок).

Книги про міфи цікаві і дорослим, і дітям, оскільки з них ми дізнаємося, яким було уявлення про будову світу зі стародавніх давен. Міфи багатьох народів демонструють нам картини народного життя, знайомлять із віруваннями та діяннями людей, які жили на землі сотні та тисячі років тому.

В популярній енциклопедії «У світі міфів та легенд» в розділі з японської міфології знайдемо цікаві факти про історію, релігію та культуру, що описані ще за найдавніших часів. Говорячи про японську міфологію, не можна не згадати про синтоїзм. «Синто» - шлях духів відноситься до всього надприродного і незвичайного, і не тільки до божеств і духів, але і до надзвичайно красивої природи. Стародавні японці одухотворювали явища природи, рослин і тварин, померлих предків, вони мали своїх магів, чаклунів і шаманів.

Основна маса японських легенд зібрана у два великі склепіння: «Кодзики» і «Ніхонсьоги» (Записи про стародавні справи) почали складати в 681 році, запросивши для цього знаменитого оповідач. Його розповіді записував переписувач. Міфи ретельно відбиралися та редагувалися з метою затвердити конфуціанські ідеї, надавши їм японського колориту.

Мост Сэто-Охаси // Сто великих чудес света / авт.-сост Надежда Алексеевна Ионина . – Москва : Вече, 1998 . – С. 521 - 523 . – (100 великих).

Книга "100 великих чудес світу" розповідає про великі архітектурні пам'ятки минулих епох, праці істориків, археологів і архітекторів, які зробили все, щоб ці шедеври не були забуті. Тут зібрані відомості про незвичайні архітектурні споруди - від найдавніших до сучасних будівель.

Стрімкий повоєнний підйом Японії відобразився в низці сміливих технічних проектів: залізниці, тунелі та мости. Але найзначнішим технічним підприємством Японії 20 століття став міст Сето-Охасі, відкриття якого відбулося 10 квітня 1988 року. Він поєднав між собою чотири найбільші острови країни, завдяки чому стало можливо дуже швидко дістатися з півночі до субтропічно теплих гаваней на півдні. Новий міст перекинутий через Внутрішнє море Японії (Сето) від острова Хонсю до острова Сікоку, причому це один із найпрекрасніших острівних ланшафтів світу! Взагалі правильніше було б назвати міст Сето-Охасі "мостами", тому що цей неймовірний проект включає саме кілька мостів, побудованих за різними технічексим принципам. Він подвійний, ним проходять і залізниця, і автострада. Міст спроектований таким чином, що витримає землетрус у 6,5 бала. Будівництво мосту тривало близько десяти років, а витрати на нього становили понад 9 мільйонів доларів. Насправді, грандіозна споруда для свого часу!

Мураками, Рю. Линии : роман / Рю Мураками ; пер. с яп. И. Светлов . – Санкт-Петербург : Амфора : ТИД Амфора, 2006 . – 254 с. – (Extra).

Рюноске Муракамі - письменник та кінорежисер. Будучи ще студентом, молодий письменник отримав визнання та літературну премію Акутагави. Більшість критиків визнали у молодому японському письменнику, родона-чальника нового літературного жанру. Про нього часто говорять як про «людину Відродження в епоху постмодерну» настільки різноманітна сфера його інтересів. Писати почав ще студентом, паралельно був ударником одного з рок-гуртів, знімав фільми, організовував ток-шоу на телебаченні. Також мали успіх кінороботи, які зроблені на основі його творів. Незважаючи на успіхи в кінематографії, Рю Муракамі залишається відомим скоріше як письменник своєрідних романів, ніж кінорежисер. Рю Муракамі нагороджено премією Номи, лауреати якої фактично визнаються класиками сучасної літератури Японії.

«Лінії» – багатоплановий поліфонічний роман. Особисті драми та справжні катастрофи, шалені сповіді... Герої змінюють один одного, немов учасники естафети, лише на мить промайнувши перед поглядом перехожого, що запізнився. Два десятки маленьких світів, двадцять випадкових ліній перетинаються в просторі нічного Токіо, залишаючи у читача майже болюче відчуття запаморочення. Люди, яким нема чого втрачати, крім свого відчаю, в'язні самотності...

Рю Муракамі, майстер гротеску, який оспівував розчарування та біль втраченого покоління, створив романи, що стали легендарними.

 «Роман Рю Муракамі «Лінії» - про невблаганну взаємодію людей, про соціум як точку опори, відштовхнувшись від якої різні люди роблять різні вчинки. Люди - шестерні, що рухають машину буття. І тому, що ці шестерні виточені неправильно, машина не зупиниться».

Муракамі, Харукі. Про що я говорю, коли говорю про біг / Харукі Муракамі ; пер. з англ. О. Михельсона . – Київ : Yakaboo Publishing, 2020 . – 160 с. : іл.

Нон-фікшн від Харукі Муракамі, письменника, відомого мільйонам людей в усьому світі! В своїй книжці про біг він хотів поділитися своїми думками про те, що означає біг для нього особисто. Сам він відзначає, що цю книжку найкраще вважати чимось на кшталт мемуарів. Це єдина його автобіографічна збірка. Маючи багаторічний біговий досвід (та не просто як спортсмен-любитель, а як справжній учасник багатогодинних бігових марафонів), він розповідає чим самим біг допомагає йому розвиватися і творити як письменнику. Про особисте життя теж буде.

Но и Кабуки // Сто великих театров мира / Капитолина Антоновна Смолина . – Москва : Вече, 2001 . – С. 40 - 44 . – (Сто великих).

Театр – одне з найдавніших мистецтв. Людська пам'ять зберігає уявлення про велич театрів різних епох. Ми любимо цей чудовий, красивий та захоплюючий світ. У популярній серії «100 великих» показана історія світового театру та найвидатнішіх театрів світу.

НО (або Ногаку) – найстаріший вид японського театру. Основою його послужили єлементі класичного музикального та танцювального мистецтва Японії. Перші його вистави влаштовувалися у буддійських монастірях, у замках аристократії та військових правителів, які взяли театр НО під своє заступництво. Маска є головним засобом виразності в театрі НО, а всі виконавці (також і жіночих ролей) – чоловіки.

Кабукі - цей вид японського театру склався у 17-18 століттях. Слово "кабуки" означало будь-яку екстравагантність в одязі, манерах, поведінці. Воно ж застосовувалося і до мандрівних акторів. Особливою популярністю користувалися вистави, які виконували жінки, що володіли мистецтвом співу та танцю. Але з 1629 р. жіночі трупи були заборонені, з того часу почали формуватися трупи з чоловіків, причому виробилося і стало постійним особливе амплуа виконавців жіночих ролей. Зважаючи на замкнуту цехову організацію труп Кабуки, наступність йшла від батька до сина, на ній утворювалися акторські династії. У 19-20 століттях театр продовжував змінюватись і розвивався поєднуючи традиції свого мистецтва з новими темами та сучасними тенденціями.

Утамаро Китагава : (род. в 1753 г. - ум. в 1806 г.) // 100 знаменитых художников XIV-XVIII вв. – Харьков : Фолио, 2002 . – С. 441 - 444 . – (100 знаменитых).

У творчості майстрів минулих епох - від середньовіччя та Відродження до Просвітництва - чергувалося, змінюючи одне одного, чимало художніх напрямів. І автори книги, по можливості, постаралися розповісти про найчудовіших їх представників. Книжка ілюстрована кольоровими фотографіями мальовничих полотен знаменитих майстрів.

Утамаро Кітагава (справжнє ім'я Нобоєсі) – видатний японський графік, майстер класичної кольорової ксилографії, живописець, представник школи укіе-е. Про мистецтво знаменитого японського майстра написано багато книг, а ось достовірних відомостей про його життя практично немає. Його творчість не вписується в рамки якоїсь художньої династії і стоїть окремо, будучи яскравою віхою в історії класичної ксилографії в період її розквіту. Ілюстрації до п'єс і поем, портрети акторів, з яких починав пошук свого шляху мистецтво Утамаро, змінилися чудовими гравюрами до видань з природної історії. Щоб передати у гравюрі все задумане художником, різьбярі виготовляли до 30 друкованих форм.

Але провідною темою у творчості Утамаро стало життя мешканок "веселих кварталів". Вишукано-поетичні жіночі образи принесли художнику славу "співака жіночої краси". Говорять, що він намалював майже всіх красунь, яких можна було зустріти в Едо! Видатний японський художник першим здобув велику популярність за межами своєї країни, у Європі. Довгі роки його наслідували, його гравюри передруковували та підробляли, а оригінальні роботи досі цінуються на вагу золота. Найзначніші та найвідоміші твори Утамаро неможливо знайти в Японії, майже всі вони належать Британському музею та іншим колекціям.

Японія - Країна вранішнього сонця // Країни світу : Азія : для дітей середнього шкільного віку / авт.-упоряд. В. М. Скляренко, В. В. Мирошнікова, А. С. Шуклінова, М. О. Панкова ; худож.-іл. Г. В. Беззубова ; худож.-оформ. Л. Д. Киркач - Осипова . – Харків : Фоліо, 2006 . – С. 308 - 317 . – (Дитяча енциклопедія).

Цей том дитячої енциклопедії «Країни світу» розповідає про Азію – найбільшу частину світу. Тож недарма в книжці вміщені розповіді про казкову природу, своєрідну культуру, про давні і сталі традиції їхніх народів.

Якщо поглянути на карту світу, то на схід від континенту Євразія можна побачити декілька островів, що нагадують морського коника. Це – Японія. Японці називають свою країну Ніппон або Ніхон. До цієї назви входить два ієрогліфи, перший з яких означає «сонце», а другий – «основа». За однією з легенд, Японія була створена мечем. Колись боги опустили кораловий клинок в океан, а коли виймали його, чотири прозорі краплі впали у воду і перетворилися на чотири острови… Японія – це країна, яка зуміла стати однією з найбільш розвинених, не втрачаючи при цьому своїх традицій. Вона зберегла своє власне обличчя і навіть примусила інші країни звернутися до її досягнень, перейняти часточку її культурної спадщини.

Опис країни включає історичні довідки про її минуле і сьогодення, захоплюючі відомості про географічне розташування країни, її кліматичні особливості та унікальні явища в її природі та тваринному світі. Не залишилися поза увагою і державний устрій, політичні та економічні особливості, їхня унікальна та самобутня культура. Цікава та пізнавальна інформація, написана доступною мовою для дітей середнього шкільного віку.

Японская литература : Историческая ситуация; Просветительство; Литературные реформы; Литература общества «Кэнъюся»; Поэзия // История всемирной литературы : в девяти томах / АН СССР, Ин-т мировой литературы им. А. М. Горького ; гл. ред. Г. П. Бердников ; редкол. А. Бушмин, Ю. Виппер, Д. С. Лихачев . – Москва : Наука, 1983-1990. - Том седьмой : / АН СССР, ин-т мировой лит. им. А. М. Горького; редкол. тома: И. А. Бернштейн (отв. ред.) и др. – 1990 . – С. 662 - 675.

Сьомий том «Історії всесвітньої літератури» присвячений літературному процесу другої половини ХІХ століття та охоплює період починаючи з 50-х років аж до середини 90-х років. Розділ «Японська література» містить інформацію про історичну ситуацію, просвітництво, літературні реформи та товариства, поезії.

У літературному світі Японії 19 століття процвітала розважальна література - гесаку, що означає «вигадувати заради забави». Масовий читач задовольнявся комічними та повчальними історіями, розповідями про лиходійок. У цій сфері письменники Гесаку досягли великої майстерності. Однак нове покоління зневажливо відносилося до такої літератури. Літератори-початківці вважали соромним гаяти час на белетристику, але зачитувалися трактатами тих, кого прийнято називати «просвітителями». Знадобилися нові засоби інформації, почала розвиватися газетна справа... З'явилися письменники - засновники нового напряму, що отримало назву «натуралізму» (сідзенсюги) і який став провідним напрямком японської літератури першого десятиліття ХХ століття. Нові віяння торкнулися і поезії на кшталт японського просвітництва. Потрібен був час, щоб нова японська література набула власної форми. Це був єдиний процес становлення нового бачення світу, нового ставлення до людини та суспільства.