Новини та
вересень 2023
Летіла бджола – жу-жу-жу, жу-жу-жу,
Й добряче вкусила, куди – не скажу,
Тому що не вмію це місце назвати.
Тож нумо будову людини вивчати!
Серпневий випуск нашого мовного проекту був присвячений пошуку понять, які можна легко та красиво висловити єдиним словом українською, але неможливо або складно перекласти єдиним словом російською.
Нижче наведені тексти-вправи із правильними відповідями.
Мандрівник вийшов за хвіртку ще вдосвіта і попростував шляхом. Аромат запашних ранкових трав та почуття свободи змушувати його відчувати себе ніби напідпитку. Він розумів у цю хвилину, що не в змозі надихатися ними досхочу, оселитися в хатинці і вікувати, бачачи навколо себе щоразу один і той самий краєвид – він хоче і готовий крокувати землею довіку.
На сільському майдані зранку було велелюддя. За кілька хвилин мав відбутися суд над злочинцем, що вже вкотре заподіяв зло своїм односельцям.
Винуватця вивели в центр і змусили вклякнути.
– Тебе визнано винним у чисельних злочинах проти благополуччя твоєї рідної громади, зокрема шахрайстві, не одній крадіжці, та жорстокій бійці, що ледь не призвела до каліцтва твого сусіда, – промовив староста.
– Не бажаємо бачити лиходія у нашому селищі! Нехай іде шукати долі деінде! – гомоніла громада.
Видно, закони її були суворі, а той, хто відступав від встановленого порядку та шкодив близьким, заслуговував на тяжкий осуд та відсутність жалю, бо навіть рідний батько промовив:
– Голіруч задушив би ще малим, якби знав, який негідник виросте.
Стоячи навколішки і чекаючи на вирок, винуватець похмуро позирав спідлоба на сердитий натовп. За хвилину його було засуджено до вигнання з рідного селища.
– Він не буде покинутий напризволяще, – заявив староста. – Громада надає йому належну останню підтримку.
Належною підтримкою стали дорожня сумка із найнеобхіднішим для виживання в дорозі, та міцний дорожній костур. Колишнього односельця підвели на ноги та всією громадою вивели за межі селища на шлях, що вдалечині губився десь в лісовій хащі.
– Забирайся якнайдалі! – почув він наостанок позаду злісні вигуки, та подивився про себе, звідки стільки люті у тих, хто знав його ще змалку. Про те, з якого віку він почав докучати рідним та сусідам, він не трудився згадати.
Зійшовши на пагорб, вигнанець востаннє подивився на рідне селище, прощаючись із ним якщо не назавжди, то принаймні на довгі роки. Повернувся і покрокував у незвіданий світ. Він не пропаде – власноруч збудує своє нове життя. На іншому місці, новим, чесним шляхом.
Поправка: замість «подивився про себе» слід сказати «здивувався про себе», бо дивитися – це спрямувати погляд очей.
Ідею для теми поточного випуску дала чесно викладена у вірші-епіграфі подія. Щоправда, мета висловлена надто перебільшено, бо не можна у маленькій статті викласти навіть найкоротший курс анатомії людини, та й нема впевненості, що обійдеться без помилок, при відсутності медичної освіти. Тож торкнемося лише кількох широковживаних у розмові помилок, а також деяких цікавинок.
Чи можемо ми швидко та правильно назвати п’ять пальців? А їхніх назв виявляється більше, ніж самих пальців на одній руці:
- великий палець (діал. па́люх, пуча́к, гуцул. перва́к, дит. бе́цман);
- указівний палець (вказівець, перст, середньополіськ. непудру́шник);
- середній палець (середи́нець);
- підмізинний палець (обручко́вий, перстене́вий, перстене́ць, безіменний, примізинний, західнополіськ. кризе́ниць, примизи́нець);
- мізинець (мізи́нок, західнополіськ. мизе́ниць, середньополіськ. мізи́льний, мізе́ниць, мадзі́льник, мізе́рник, нізинец, па́льчик, гуцул. мізи́лник, лемк. мізельний паліц).
Виправляючи розмовні помилки, зазначаємо, що аби позбутися зайвої, а не лишньої, ваги, слід схуднути, а не похудати, та не перенавантажити при цьому м’язи, а не мишци.
Людський хребет, а не позвоночник, складається з хребців, а не позвонків, згинається тулуб у попереку, а не поясниці, закінчується куприком, а не копчиком, сідає сідницями, а не ягодицями, а кінцівки згинаються у суглобах, а не суставах.
Кров фільтрують нирки, а не почки, їжу перетравлює, а не переварює, шлунок, а не желудок, дихаємо легенями, а не льогкими, кліпаємо повіками, а не віками, потираємо скроні, а не віски, або потилицю, а не затилок.
Дайте відповіді на питання, правильно назвавши частини тіла чи органи:
1) Що вкриває внутрішню поверхню кишкового тракту, носоглотки, органів дихання тощо?
2) Який орган виробляє:
- адреналін
- інсулін
- тироксин?
3) Як зветься частина ноги між п’ятою і коліном, а також м’яз, що там знаходиться?
4) Я зветься м’ясистий масив верхньої частини ноги?
Задля цікавинки та розвитку літературної мови, наступна вправа присвячена анатомічним фразеологізмам.
Наприклад:
- Що робить людина, довірливо слухаючи когось?
- Розпускає вуха.
- А за провину їй можуть зробити?
- Ці вуха нам’яти.
Отже, дайте відповіді на питання:
1) Що відбувається в людини, коли вона сильно лякається або бажає чогось?
2) Що зробить суворий батько з сином-хуліганом?
3) Яким чином людина відчуває наближення особливої події?
4) Що зробив злочинець, втікши з місця злочину?
5) Що робить цілісінький день селянин, тяжко працюючи на господаря?
У кінці випуску нарешті скажу, що бджола вкусила мене у підошву ноги поряд з великим пальцем, після чого було складно наступати на плесно. Правильно розмовляємо із лікарем та тренером!
Цей мовний проект покликаний допомогти нам вдосконалити володіння рідною мовою, потренуватися у знанні вітчизняної літератури, а разом з тим цікаво провести час.
Так було сказано у вступі до першого випуску нашого проекту. Зазначимо, що «ми» - не лишень харків’яни, а всі люди, хто прагне хоч трохи вдосконалити власну українську, чи дізнатися з неї щось нове для себе, байдуже, в якому місті живуть, чи наскільки гарно знають мову. Цей проект – для усіх зацікавлених, у Харкові та поза ним, він покликаний об’єднувати, а не виокремлювати. З нового року він отримає нову назву. А наразі успіхів усім у вдосконаленні рідної солов’їної!
