Щороку в другу суботу вересня в Україні відзначають День українського кіно. Українське кіно за роки незалежності пройшло чимало випробувань, але не дивлячись на це впевнено заявляє про себе на світовому кіноринку. В останні роки з’явилось багато цікавих фільмів українського виробництва, які варті уваги найвибагливішого глядача.

До дня українського кіно бібліотека-філія № 11 сімейного читання запрошує своїх читачів відвідати віртуальний літературний кінозал «Книги, оживші на екрані». Ви познайомитеся з фільмами, знятими за популярними літературними творами.

День українського кіно це професійне свято, однак відзначити його може кожен українець. Кіно це мистецтво, яке формує національну свідомість, протистоїть ворожій пропаганді, доносить правду про дійсність.

Перше святкування дня українського кіно відбулося в 1996 році. Проте історія українського кінематографу почала своє написання набагато раніше, і розпочинається вона в Харкові. В 1896 році фотограф Альфред Федецький вперше в Україні  почав знімати хронікальні фільми.  

1 жовтня 1896 року Федецький на Єкатеринославський вулиці (зараз Полтавський шлях) зняв щорічну процесію перенесення Озерянської ікони Божої Матері з Куряжского монастиря до Харкова. Через місяць він зафіксував на Харківському іподромі джигітовку козаків Оренбурзького полку. У приміщенні Харківського оперного театру (тепер — обласна філармонія) 2 грудня 1896 року відбулась прем'єра відеоробіт Федецького це був перший публічний кіносеанс в Україні. 

Приблизно у той самий час відбулися перші публічні кінопокази в Одесі та Львові, під час яких здебільшого демонстрували хроніки тогочасних подій. Такі заходи викликали неабияке здивування та зацікавлення, адже багатьом глядачам важко було сприймати несподіваний рух звичних сталих зображень повсякденного життя, що демонструвалися на фотознімках.

Відразу після показу історичних хронік почали з’являтися художні кінострічки. Перша українське ігрове кіно зняли 1911 р. Його автором став Данило Сахненко, який присвятив стрічку «Запорізька Січ» подіям середини ХVI ст. пов’язаним із діяльністю кошового отамана Івана Сірка.

В часи Павла Скоропадського виробництвом фільмів почала опікуватися Українська держава. За вказівкою гетьмана в 1918 р. створили державне товариство «Українфільм». Окремим наказом передбачалася українізація майбутнього кіновиробництва, готувалися постановки кінострічок.

На базі приватних кіновиробництв, які функціонували на початку ХХ ст., протягом 1919 р. були засновані кіностудії в Одесі та Ялті. Саме на одеському знімальному майданчику зробив свої перші режисерські кроки Олександр Довженко. У становленні кіностудії брали участь Лесь Курбас та Юрій Яновський. Першим фільмом кіностудії в Києві стала стрічка «Ванька та Месник», який вийшов на екрани 1928 р. Саме тут продовжив свій творчий шлях О. Довженко, втілював свої  режисерські задуми Іван Кавалерідзе. У 1930 році було знято повноцінний звуковий фільм із цікавою назвою “Симфонія Донбасу”. У 1936 р. відбулася прем’єра фільму Івана Кавалерідзе  «Наталка Полтавка». Екранізація опери Миколи Лисенка за п’єсою Івана Котляревського стала одним із перших українських звукових фільмів.