#HELP_inform

Бібліотека-філія № 22 у рамках онлайн-проекту #HELP_inform продовжує цикл публікацій, які допоможуть вам пережити тяжкий воєнний час.

Війна увійшла до нашого життя. Незважаючи на наше бажання захистити дітей від жахів війни в Україні, війна – вже частина їхньої реальності. Як допомогти дитині впоратись зі стресом? Які є джерела стресу? Які є методи та інструменти подолання стресу? Стрес – це не просто разове потрясіння, яке можна залишити в минулому. Зазвичай він залишає після себе глибокі рани – як фізичні, так і моральні, вилікувати які буває дуже і дуже важко. Посттравматичний стресовий розлад, тривога, депресія, втрата впевненості у завтрашньому дні – лише деякі з можливих негативних наслідків війни для психічного здоров'я дітей.

Гірше за це є те, що негативні та травматичні наслідки війни, пережитої в дитинстві, зберігаються під час зростання: навіть приховані травми позначаються на здоров'ї у процесі дорослішання. Іншими словами, навіть у контексті історії, танки зупиняють свій наступ, війни закінчуються, а душевні рани залишають слід у душі дитини надовго чи навіть назавжди. Тривога, депресія, страх смерті - це стани, які відчувають діти, перебуваючи в небезпеці, і являються прямим наслідком війни.

Більше порад читайте на сайті Освітнього Омбудсмена України .

Завдяки швидкому поширенню інформації у ЗМІ діти також легко стають свідками жорстокості світу. Війна в Україні невпинно розповсюджує свої образи, і її вплив слід оцінювати і на дітях. Діти-переселенці сумують за своїм домом і не завжди можуть сприйняти слова-пояснення дорослих через свою природну психологічну незрілість. Багато біженців розповідають, що діти втомилися від переїздів, від чужих місць, запитують, коли вони повернуться додому. Перебуваючи у безпеці, дітям не вистачає їхніх іграшок, особистих речей, знайомого майданчика, своїх знайомих дорослих, навіть звичних продуктів чи магазинів. У розмовах з дітьми набагато важливіше слухати, ніж говорити. Слухати уважно, зі співчуттям, розумінням, не суперечити дітям, але ділитися з ними своїми надіями, добрими планами та мріями.

Дослідження говорять про те, що легше переносять травмуючи події ті діти, які відчували турботу своїх батьків, емоційну підтримку та любов. Коли ви кажете дитині, що вона для вас важлива, любима, що ви готові її вислухати, обійняти і прийняти в будь-якому стані, ви сприяєте її адаптації до стресу. Коли ви говорите те саме собі – що ви важливі, кохані і робите найкраще з можливого, ви теж допомагаєте своїм дітям впоратися з травмуючими подіями війни. Пам'ятайте: ваша стійкість та повага до себе – опора ваших дітей.

Поки ми страждаємо за загубленим минулим та незрозумілим майбутнім, наші діти живуть у теперішньому. Вони тут і зараз, поряд із нами. І їм потрібен дорослий, який їх побачить. Зверне увагу, обійме, пограє, зустрінеться поглядом, вдихне запах їхнього волосся, що розвівається по вітру, зацікавиться їх життям, проведе з ними час. Дитині хочеться бігати, кричати, грати, плакати, злитися, нудьгувати, потім радіти, відчувати ейфорію, а потім знову сумувати. І вона шукає поряд дорослого, який розділить із нею ці почуття. Тому що вона живе зараз. В теперішньому.

Важливо знаходитись з дітьми в найбезпечнішому з можливих місць. Для тих, хто втратив свій будинок або переїхав з нього, дуже терапевтично малювати тварин, які мають будиночок (черепаха, краб, равлик) та вигадувати про них казку. Також, корисні ігри в будівництво різноманітних будиночків з кубиків, коробок, конструкторів та будь-яких доступних матеріалів.

Як дорослим, так і дітям важливо заземлятися. Діти можуть малювати образи землі, гори, будинки, розмальовувати каміння. Хорошими матеріалами для арттерапії будуть: фломастери, пастелі, глина, пластилін, олівці. Це також гарний час для пізнання нового: в'язання, вишивання, приготування їжі, допомога іншим.

Підлітки свою безпорадність у жорстких реаліях війни намагаються компенсувати, поринаючи у віртуальні ігри. Це, звісно, погано спрацьовує, але іншої підказки вони просто не мають. Дорогі батьки, вашим дітям, які подорослішали, але ще далеко не стали дорослими, дуже складно, навіть нестерпно. І коли дитина відсторонюється, поводиться неадекватно, огризається, роблячи вам дуже боляче – пам'ятайте – через неї вас б'є війна, а не ваша дитина. Наберіться терпіння, не ображайтеся і не поспішайте закликати їх до здорового глузду. Тому що підліткова свідомість частково заблокована і намагається самозберегтися доступним їй способом.

І найголовніше, що слід пам'ятати батькам: діти зчитують ваші емоції. На підсвідомому енергетичному рівні їм передається все, що відчуває мама й тато. Тому насамперед варто подбати про своє духовне, емоційне та фізичне здоров'я.

Бережіть себе!