3 грудня 2022 р.

 

Наприкінці 2021 року Центральна міська бібліотека ім. В. Г. Бєлінського розпочала готувати план заходів до святкування 300-річчя від дня народження видатного філософа Григорія Сковороди. Працівники нашої бібліотеки планували разом із закладами освіти і культури урочисто відзначити цю значущу подію масштабними заходами, які б надали змогу читачам і гостям бібліотеки дізнатися про життя та творчість всесвітньовідомого філософа. 

Ми планували взяти участь в літературних читаннях «Світ ловив мене, але не спіймав», які були заплановані Національною спілкою письменників України; планували запропонувати читачам та гостям нашої бібліотеки цікаву екскурсію «Історія одного портрету: Г. С. Сковорода», яку планували провести разом з працівниками Харківського художнього музею; планувався і огляд виставки «Великі земляки: Григорій Сковорода», яка була заснована творчим клубом «Гостинна на Дворянській» у рамках проекту «Великі земляки»; разом с працівниками Харківського історичного музею ми планували екскурсію-прогулянку сковородинівськими місцями Харкова «Шляхами мандрівного філософа». 

Війна зруйнувала не тільки наші плани, а й і музей-садибу видатного філософа в селищі Сковородинівка. Українські фахівці рятують музейні скарби, реставрують скалічені експонати, а читачі нашої бібліотеки читають твори Григорія Сковороди, шанують та зберігають пам'ять про нього в своєму серці…

Сьогодні ми знайомимо читачів та гостей нашої бібліотеки з новими творами молодої талановитої харківської поетеси, перекладачки та авторки-виконавиці Дарини Мартинюк, які вона присвятила нашому земляку, всесвітньовідомому філософу Григорію Сковороді.

 

 

Харківська область, як і вся Слобожанщина, пишається тим, що нею ходив і на ній творив видатний вітчизняний культурний діяч – мандрівник-філософ, письменник, педагог Григорій Сковорода. Тут, у селі Пан-Іванівка він і прожив останні роки життя, і закінчив свою життєву мандрівку, кінець якої, за спогадами друзів-сучасників, відчував наперед.

За їх спогадами, він завжди мріяв про це – померти на Батьківщині. Ходив різними землями, та кожного разу прагнув найшвидше повернутися на рідну.

Багато років у Пан-Іванівці, нині – на честь видатного мислителя – Сковородинівці, у маєтку колезького радника Андрія Івановича Ковалівського, його друга, де жив і помер наш шанований філософ, знаходиться музей, присвячений його життю, творчості, спадщині.

І територія садиби, і усі околиці – чудові місця з багатою природою, що кожної пори року переливається різними барвами, навіює кожен раз свій неповторний настрій, а мене при самій лише згадці про моє там перебування завжди спонукає до одного – зупинки, мовчазного спостерігання, роздумів…

У цих місцях душа розправляється, окрилює натхнення, надія на краще та впевненість у тому, що все буде лише добре, і це правильно, бо саме так має і бути!

Дуже, дуже прикрою стала новина про те, що ця прекрасна садиба, осередок пам’яті видатного культурного діяча, була зруйнована ворожою ракетою. Обурює, обурює думка про те, що країна-агресор зазіхає на культурну спадщину, котру сама вважає з нами спільною. Адже Сковорода мандрував багатьма російськими містами, де його з гостинністю приймали і шанували пращури тих, хто нині наносить такі болісні удари по нашим культурним пам’яткам.

Втішає, радує те, що зусиллями працівників музею частину експонатів музею вдалося врятувати, перенісши до безпечнішого місця. Велика подяка рятівникам цих дорогоцінних пам’яток за небайдужість, відданість справі, сміливість!

Світ ловив його, та не спіймав! Ворог бив по ньому, та не вб’є його у наших серцях, а лише загартує нашу силу та культурну пам'ять! 

Пам’ятаємо, шануємо наших українських діячів культури! Пам’ятаємо і шануємо загиблих, хто віддав життя, наближаючи час нашої перемоги! Дякуємо всім живим, хто продовжує її наближати, і від усієї душі бажаємо її дочекатися живими і здоровими! Бажаємо всім, хто поруч з нами, і далеко, близьким і друзям, всім, хто кожного дня мріє про настання миру для нашої рідної України – його найскорішого настання! Живемо! Тримаймося! Працюємо! Радіємо! Все буде Україна!

 

До вітчизняного мислителя 

 

Ой у сквері у міському,

На пологій на місцині,

Зі спорудами святими

У сусідстві з трьох боків –

Що собор в верхів’ї  скверу,

А на другий в протилежний

Бік відкрився вид красивий,

Збоку ж мур монастиря –

Поряд з чашею фонтану,

Поміж лавиць в холодочку,

Невибагливий і скромний,

Він, замислений, стоїть –

Вітчизняний наш мислитель,

Світоч нашої культури,

Наш шанований Григорій

Савович Сковорода.

З книгою в руках, немовби

Хвилі дві, як  вийшов з класу,

Щойно скінчив викладати, 

Щойно учнів відпустив –

Зупинився подивитись

На «охочий упіймати,

Та не здатний, світ», замисливсь,

Та й завмер так на роки.

 

Ой, мислителю люб’язний,

Що ж в вас в голові за думи? –

Запитати б, як не були б

Ви залізно мовчазний.

Чи тривожить Вас і досі

Ваше віще сновидіння,

Чи цікаво роздивитись

Світу нинішнє життя?

Чи охота Вам підняти

Стопи бронзові з підніжжя,

Та знайомим, непізнанним,

Містом знов покрокувати?

 

Ох, письменнику-поете,

Втішеним Вам знов не бути,

Не покращились картини,

Вами бачені вві сні.

Досягли чимало люди,

Світ змінили неабияк,

Та своє нутро змінити

Ні на йоту не змогли. 

Ой, філософе шановний,

Тоне світ у божевіллі,

Ходить, введений в оману,

Наче край шляху сліпець.

Ой, Вкраїни любий друже,

Таж тепер Ваш край коханий

Розрива сусідовбивча

Божевільная війна!

 

Ой, мандрівнику наш милий,

Та садиба, що гостинним

Вам в житті притулком стала,

Місцем праці, й, врешті, сну…

…Стала на десятиліття

Місцем пам’яті і шани,

Нині ж – жертвою незнаних

Вами й уві сні гармат.

Ой, стривожена Ви душе,

Ті ж пекельнії снаряди

Запустили у повітря

Ті, що Вас шанують теж!

Тих нащадки, що гостинно

Вас колись також приймали,

Ті, чим краєм Ви ходили,

Що вважають Вас своїм!

 

Ох, Ви, скривджений діячу

(Поряд із десятком інших)…

Певне, прочимчикувавши

Світом нині, як колись –

Світом, грішним, як і завжди,

А, можливо, як ніколи,

Світом, що досяг чимало,

Та наріжне упустив,

Певне, взрівши тії рани,

Що нанесені Вітчизні,

Обхопили б Ви руками

Мудру голову свою!..

Певне, взрівши зло страшнеє, 

Що і сон втаїв, наживо,

Геть би Ви розчарувались,

Геть світ за очі б пішли!..

 

Ой, народу сину вірний,

Певне, Ви б так не вчинили,

Певне, Ви б покрокували

Поміж люди саме тут –

Знову, як колись, понесли б

Вашу світлоносну думку,

Здатну як не макро, так хоч

Мікрокосм перевернуть!..

 

…Ой, статуро непорушна,

Бронзові безмовні губи,

Погляде прямий і щирий,

Книго, стиснута в руках!

Вірю, віра в Вас не згасла

В світу кращеє майбутнє,

Як в мені вона не згасла,

В багатьох мільйонах душ…

Прошу ж дружньо, дочекайтесь

Під сирени завиванням,

Під розривами снарядів,

Переможного кінця.

Прошу щиро, протримайтесь

Неушкодженим і цілим,

І направте погляд щирий

На новий, на мирний світ!..

 

* Сковорода одного разу бачив віщий сон, де відображалися вади, притаманні людям усіх вервст населення – духовенства, шляхти та селянства, що залишив дуже тяжке відчуття.

*макрокосм – у філософії Сковороди – Всесвіт

*мікрокосм – у філософії Сковороди – внутрішній світ людини