На той час Чарльз Лютвідж Доджсон (справжнє ім'я Льюїса Керролла) викладав математику в Оксфорді. Цікаво, що його лекції студенти вважали найнуднішими у світі, та й самому 24-річному Керроллу вони здавались не зовсім цікавими: тоді він захопився фотографією. З вікна бібліотеки, в якій він найчастіше проводив час, відкривався чудовий вид на галявину та квітник перед будинком нового декана, де часто грали діти. Одного разу разом з другом Реджінальдом Сауті Керрол зійшов у сад, щоб сфотографувати собор. У саду, як завжди, грали діти, серед них була і чотирирічна Аліса. Льюїс вирішив сфотографувати дітей, але це було не так просто: вони бігали наввипередки і не припиняли свої забави, але Керролл умів спілкуватися з дітьми: раніше він легко справлявся з сімома сестрами. Самотній холостяк швидко потоваришував із багатодітним сімейством. Так 25 квітня 1856 року Аліса познайомилася з Льюїсом Керроллом.

Дітям теж сподобався молодий викладач, дуже часто вони із задоволенням грали з ним у парку, влаштовували спільні чаювання, вигадували різні веселі ігри, дуріли і навіть каталися на човні, про що математик одного разу написав акраю, пізніше включений у казку «Аліса у Задзеркаллі».

 

Щоб дітям не було нудно, Керролл розважав їх кумедними історіями. Влітку 1862 року, на черговій човновій прогулянці Темзою, він з ходу склав казку про Алісу, що погналася за білим кроликом і пережила неймовірні пригоди під землею. Старша сестра Аліси - Лоріна в історії перетворилася на папугу Лорі, який переконував усіх у своєму старшинстві та розумі, а молодша Едіт стала орлятком Едом. Дівчаткам казка неймовірно сподобалася і вони постійно вимагали її продовження, а Аліса попросила свого старшого друга записати на папір розповідь про неї, наполягаючи: «І нехай там буде більше всяких дурниць!».

 

В 1864 письменником була завершена робота над першим варіантом казки, що отримала назву «Пригоди Аліси під Землею». Рукописний зошит у шкіряній палітурці, на останній сторінці якої була намальована рукою самого автора Аліса, Керролл відіслав за підписом «Різдвяний подарунок дорогій дитині на згадку про літній день».

Деякі історики приписують Алісі дружбу з принцем Леопольдом, молодшим сином королеви Вікторії, з яким вона познайомилася під час подорожі її сім'ї Європою. На думку інших, він був навіть закоханий у дівчинку: через багато років він навіть назвав свою першу дитину Алісою і був хрещеним батьком другої дитини Аліси Лідделл – Леопольда. Сучасні біографи схиляються до того, що принцу Леопольду все ж таки подобалася не Аліса, а її молодша сестра: на похороні Едіт, яка померла у віці 22-х років, він навіть ніс її труну.

 

1880-го року 28-річна Аліса вийшла заміж за Реджинальда Харгрівса, учня Чарльза Доджсона, землевласника та професійного гравця в крикет за Гемпшир, стала домогосподаркою і народила йому трьох синів. Але подальша доля Аліси була зовсім несхожа на казку: двоє старших її синів – Алан Ніветон Харгрівс та Леопольд Реджинальд «Рекс» Харгрівс – загинули під час Першої світової війни, а після смерті чоловіка вона була змушена продати найцінніше: рукопис казки, подарований автором. За «Пригоди Аліси під Землею» на аукціоні Sotheby's Аліса отримала 15,4 тис фунтів стерлінгів (вчетверо вище за стартову ціну!) і змогла нарешті розплатитися з боргами.

 

Аліса Харгрівс була першим Президентом Жіночого Інституту у селі Емері-Дон. Померла у своєму будинку у Вестерхамі у віці вісімдесяти двох років у 1934 році.

До 190-річчя від дня народження Льюїса Керролла бібліотека-філія №22 пропонує вашій увазі відеоогляд «Чарівний світ Аліси: історія однієї книги».