Комп і компанія

Коршунова, Анна. Комп і компанія / Анна Коршунова ; іл. Надії Міцкевич . – Київ : Час майстрів, 2018 . – 232 с. : кол. іл. – (Рекомендуємо прочитати).

#читай_українське #Український_інститут_книги “— … А потім я підсмажу твій телефон, посиплю його пісочком і бігатиму по стелі. А ти, мій зайчику, пообідаєш у компанії рожевого у клітинку африканського слона, викинеш з балкону сміття і розмалюєш стіни ромашечками… Мама звичайнісіньким тоном вирекла цю нісенітницю і на останніх складах приклала пальці до губ. — Добре, мамусю! — відгукнувся Владик, не відриваючись від монітора. Владик чатився. І зараз зі своїми приятелями ОпіQуном, 345Ваушмоном, Лялею Пеггі й Тристалєт-44 обговорювали останню модель Лялиного вінчестера та її розширені далі нікуди можливості. — А ще я натягну тобі на голову каструлю й постукаю ложкою, щоб снилися креативні сни, — продовжувала мама… — Аякже, — бадьоренько відповів Владик, черговий раз натискаючи «Enter»”. Ви прочитали уривок з повісті Анни Коршунової «Комп і компанія». Навіть дорослому читачу важко відірватися від «Компа і компанії». Ще б пак! Звання «Книга року ВВС» будь-кому не роздають. А ця книга саме такий номінант. Якщо стисло, книга про пригоди міського хлопця на селі. Сюжет відомий чи не так? І багато разів юзаний у дитячій літературі й не лише. Але подорож сучасної гаджетозалежної дитини у сільську глухомань дорівнює засланню на каторгу. Принаймні так спершу здається головному героєві. А потім… потім, дізнаєтеся, коли прочитаєте. Наведемо ще цитату з рецензії журналістки Ольги Герасим’юк: «…Спершу можна було очікувати, що це буде дидактика про «діти, геть від комп’ютерів, адже цю проблему всі намагаються якось вирішити. Але безуспішно, тим більше, що дорослі абсолютно залежні від комп’ютерів також, просто їх нікому від них відганяти. І ця битва безперспективна. Інша річ, що життя поза монітором можна так смачно описати й так ним захопити, що школяр-читач (навіть якщо він прочитає цю книжку колись онлайн) цілком може кинути в мережу хештег #вреалікруто. Підтверджую: давно не читала такої світлої, незацукреної й нефальшивої повісті, написаної просто, соковито й чисто».