Перейти на украинский язык Перейти на русский язык Перейти на английский язык

Трощій О. П. Проблема кризи дитячого читання

УДК 028.5
Трощій Ольга Петрівна
Заступник директора по роботі з дітьми
 ЦБС Жовтневого району м.Харкова
пошт. адреса: вул. Конєва, 13, м. Харків, 61052, Украина;
конт.тел.: 067-546-20-84
e-mail: liber_matrosova_10@mail.ru
 
Проблема кризи дитячого читання
 
Ключові слова: криза, книга, читання, дитяче читання, видання, бібліотека
Ключевые слова: кризис, книга, чтение, детское чтение, издание, библиотека
Key words: crisis. book, reading, child's reading, edition, library
 
  Сьогодні весь світ занепокоєний тенденцією до зниження рівня дитячого читання. Причини, через які діти не читають, усім відомі: надмірне захоплення телевізором, відео, комп'ютером; недостатня кількість цікавих книг, перевага "ділового" читання над читанням "для душі"; нестача вільного часу, відсутність зацікавленості батьків у читанні дитини або неможливість купити книгу через високі ціни; низька матеріально-технічна база бібліотек, нестабільне комплектування їхніх фондів.
  Серед факторів, які впливають на рівень читання дитини, вчені виокремлюють такі:
-  економічні (суттєве збіднення середнього класу населення, висока ціна видавничої продукції);
- техніко-технологічні (ступінь опанування дитиною новітніх інформаційно-комп’ютерних технологій, прискорені темпи формування так званого "мультимедійного покоління");
- соціокультурні (стан книговидання, книгорозповсюдження та бібліотечної справи; рівень освіченості та інформаційної культури дітей-читачів; розумне планування їхнього часу; сімейні традиції читання; виховання змалку любові до книги та читання).
  Проблема читання чи, точніше, не-читання – одна з найгостріших у сучасному соціумі. Світ б'є тривогу: виростають нечитаючі покоління, настає «епоха нечитання»! «Криза... сьогодні досягла критичної відмітки, за якою починається деградація нації... Саме тому у країнах, де розвиток інтелектуального і культурного потенціалу дітей є пріоритетним, розробляються національні програми читання. Вони є в країнах, що очолюють світові рейтинги за більшістю економічних і соціальних показників: Великобританія, США, Німеччина, Канада, Франція, Скандинавські країни, Південна Корея, Австралія, Сінґапур. Такі програми є також у Польщі, Болгарії, країнах Балтії, Росії, Китаї, Індії, Казахстані, деяких країнах Африки. Зокрема,  «Культурний рюкзак» у Норвегії, «Велике читання» у США та ін. У Великобританії діє низка організацій, робота яких спрямована на просування читання: Національний трест грамотності, Агентство з читання, Книжковий трест, вироблена Національна стратегія читання, розроблений довгостроковий план і конкретні завдання з її реалізації, ухвалений документ розвитку бібліотек на 10 років «Стратегія розвитку на майбутнє». 
  У Швеції, «країні, що читає», за останні роки пріоритетність і державна підтримка читання подвоїлася, причому саме до дітей і юнацтва. Метою всіх програм («Використання інтернет-технологій у навчанні читання», «Сила читання», «З мовою на ти», «Почитай мені, татку», «Це – наші онуки» та ін.) є підвищення якості читання на основі єдності поколінь. У розвитку читання зацікавлена сама держава і зростання його ролі в житті кожної окремої людини тут напряму пов’язують із розвитком демократії і виділяють значні ресурси на підтримку читання. Існує державна федеральна дотація на придбання книг муніципальних і шкільних бібліотек, спеціальна дотація на стимулювання читання для бібліотек та інших організацій.
  У Німеччині підтримка читання здійснюється як державою, так і громадськими організаціями, приватними особами, існує низка організацій та фондів. «Одне з головних завдань Німецького фонду «Читання» – закріплення у свідомості громадській думці, що читання і письмо зберігаються і в інформаційному суспільстві в якості основних чинників культури» (голова організації К.Ринг).
  В останнє десятиліття в Японії ухвалено «Закон про підтримку читацької активності дітей»(2001 р.), «Закон про підтримку культури письма і читання» (2005 р.), Закон «Політика навчання протягом всього життя в новій ері» (2007 р.).
  Як відомо, криза дитячого читання проявила себе більш за все у втраті інтересу до цього виду занять. Для значної частини нинішніх дітей читання – всього лише ординарна навчальна діяльність,що не викликає радості.
  Інша важлива проблема полягає в тому, що чим старшою стає дитина, тим менше часу вона приділяє читанню. З часом вона починає носити більш ділову форму, аніж вільну з роками в дитини, з’являються нові обов’язки і часу на читання стає дедалі менше.   Складні економічні умови в країні спрямовують думки на прагнення як батьків, так і їхніх дітей на те, щоб посісти гідне місце в суспільстві, а тому завдання, які сприяють цьому, виконуються ними з більшим завзяттям, аніж усі інші, наприклад, читання «для душі». На сьогодні більшим попитом користуються видання для дітей дошкільного і молодшого віку, а старші обмежуються читанням програмних творів.
  Водночас соціологи і психологи, так само як і бібліотекарі, зазначають, що нечитаючі діти частіше за інших не знаходять виходу зі складних ситуацій, слабше орієнтуються в складнощах дитячого сприйняття світу, частіше потрапляють в антисоціальні ситуації, відчувають дискомфорт у процесі спілкування з однолітками, відчувають самотність, замкнутість, розгубленість тощо.
  Як бачимо, залучення до читання стало усвідомлюватись у світі не лише як педагогічна, але й як соціальна загальнодержавна проблема, що отримала суспільне звучання. Проблема просування читання, як і боротьба з «вторинною» неграмотністю, сьогодні актуальні в світі. У всіх країнах існує тенденція до об’єднання зусиль держави і різних громадських організацій, оскільки найбільш ефективна робота можлива лише в тісній взаємодії.
  Україна, декларуючи європейські стандарти та цінності у своїх прагненнях культурної та освітньої інтеграції у Європу, на жаль, до цього часу не має такої національної програми.
  Напевно і надалі буде спостерігатись поглиблення кризи через байдужість чиновників та урядовців. Адже останнім часом відбувається зменшення реальної допомоги закладам культури, зокрема й дитячим бібліотекам, недофінансування, невиконання державних програм щодо комп'ютеризації, недостатнє поповнення бібліотечних фондів, занепад та зубожіння матеріально-технічної бази бібліотечних закладів, зниження престижності бібліотечної професії, особливо в сільській місцевості. Натомість обирається, на думку чиновників від культури, єдина правильна ідея «оптимізації бібліотек». А звідси безперечна втрата конкурентоспроможності дитячих бібліотек на ринку інформації та надання культурно-дозвіллєвих послуг.
  Сьогодні нас, бібліотекарів, хвилює зменшення кількості користувачів-дітей у бібліотеках. Сучасні діти читають мало, без бажання, здебільшого літературу за шкільною програмою. Серйозними конкурентами читанню виступають телебачення, комп’ютери, Інтернет, мобільні телефони тощо. 
  Повернути дітей до книги, сформувати інтерес до читання – ось головні завдання, над якими працюють колективи дитячих бібліотек. Адже на сьогоднішній день світ поки що не винайшов іншого шляху виховати культурну людину й особистість як через читання й мислення. І цей шлях пролягає, звичайно, через бібліотеку – інформаційно-культурний центр.
Цікаві думки щодо подолання кризи дитячого читання пропонують колеги:
1. Щоб пробудити у дітей інтерес до читання,  треба здивувати їх самим процесом читання - в знайомому відкрити незнайоме, в нудному - інтригуюче, у звичайному – незвичайне.  Справжнє читання починається з того моменту, коли за словом або словосполученням дитина бачить і відчуває живі образи: картини, звуки, запахи. Тут і починається дивне: око бачить одне, а свідомість творить інше. Наші діти, якщо дати їм свободу і підштовхнути уяву, здатні здивувати нас своїми оригінальними картинами.
2. Створити сприятливі умови для залучення дитини до читання вдома це: відродження традицій сімейного читання; формування домашніх бібліотек, до яких мають входити не лише диски з фільмами та іграми, а й привабливо оформлені та цікаві книги для дітей; виховання читацької культури не лише в дітей, а й у їхніх батьків, які могли б щоденно подавати приклад читання,а також прищеплення дітям любов до книг правильними порадами та формування змістовного дозвілля. 
3. Ще стає питання про розроблення науково обґрунтованого навчального плану для дітей та підлітків від п’яти до сімнадцяти років із врахуванням часових та психологічних можливостей сприйняття ними обсягів інформації, який передбачатиме нормоване розподілення ними часу на класне, позакласне читання та роботу з комп’ютером з метою гармонійного виховання особистості.    Другий напрям щодо відновлення в суспільстві позитивного іміджу дитячого читання, його колишньої привабливості передбачає: суттєве збільшення уваги до дитячої книги та престижності читання створення телевізійних дитячих передач, художніх та документальних фільмів, мультфільмів на підтримку читання, участь у пропаганді читання авторитетних для дітей героїв, акторів, співаків; формування позитивного образу дитини як читача безпосередньо в дитячих книгах та всіляка реклама дозвілля з книгою; прищеплення любові дітям у дошкільних закладах, школах, шкільних та дитячих бібліотеках завдяки уведенню в школах годин позакласного читання; проведення в дитячих та шкільних бібліотеках ігор, вікторин, конкурсів на підтримку читання; запровадження роз’яснювальних бесід щодо ролі та значення читання, акцентування уваги на позитивних аспектах читання, пояснення негативного впливу надмірного захоплення комп’ютерними іграми та наслідків від зловживаннями.
   Надзвичайно важливим є проведення системної державної політики підтримки дитячого читання в Україні, важливими напрямами якої мають бути:
-       проведення соціологічних досліджень щодо стану та пріоритетів читання дітей і різноманітних заходів з його підтримки, вивчення тенденцій розвитку української та зарубіжної дитячої літератури в усіх аспектах:
- розроблення та реалізація довготривалої Національної програми підтримки читання, до якої мають бути залучені автори, видавці, бібліотекарі, педагоги, дослідники;
- цільове фінансування програм видання якісної дитячої літератури,комплектування дитячих і шкільних бібліотек;
- посилення уваги вітчизняних письменників до необхідності створення якісних дитячих книг.
  Щоб сформувати інтерес до книги, потрібно, щоб батьки розуміли, що «читання – засіб контакту дитини з широким світом». Книгу називають вчителем життя. Спілкування з книгою – не така проста справа, це кропітка праця.
 

Надійшло: 21.04.2016 

На нашем сайте появился ресурс, который поможет найти ближайшую к вам библиотеку, узнать, как с ней связаться и воспользоваться ее услугами. Будем ближе в цифровом и реальном мире!
Наши фотографии
Календарь событий
ПнВтСрЧтПтСбВс
12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Проверка тИЦ и PR
Центральная городская библиотека им. В.Г.Белинского

Адрес: Украина, Харьков, 61058, ул. Данилевского, 34
Телефон: (057) 705-19-90. citylibbelin@gmail.com
Время работы - c 10.00 до 18.00
Выходной день – вторник, в летнее время: суббота и воскресенье
Санитарный день – последний день месяца
Подробная контактная информация
©Copyright ЦГБ им. В. Г. Белинского
2011-2018