Трощій О. П. Дитяча бібліотека: особливе середовище для вундеркінда

УДК 021 + 373.2.015

Заступник директора по роботі з дітьми

 ЦБС Жовтневого району м.Харкова

пошт. адреса: вул. Конєва, 13, м. Харків, 61052, Украина;

конт.тел.: 067-546-20-84

e-mail: liber_matrosova_10@mail.ru

Ключові слова: бібліотека, книга, читання, вундеркінд,

Ключевые слова: библиотека, книга, чтение, вундеркинд

Key words: library, book, reading, infant prodigy,

 

   Кожна народжена дитина має певний розумовий і фізичний потенціал, він відносно однаковий в основної маси дітей, але є серед дітей і ті, які раніше всіх проявляють свої інтелектуальні здібності, їх прийнято називати обдарованими дітьми, або на німецький манер, вундеркіндами.

   Хто вони такі – вундеркінди? Що приховано за дивовижністю появи незвичайних дітей. Феномен, диво чи просто природне явище? Очевидно єдине: диво – результат проявів невідомих нам причин.

   Слово «вундеркінд» німецького походження. В перекладі воно означає буквально: диво – «дитина», тобто, високообдарована дитина, у якої рано виявляються якісь надзвичайні здібності.

   Вундеркінд, як говориться у словниках, – це дитина, що виявляє незвичайний для свого віку розумовий розвиток чи обдарованість в якій-небудь галузі науки чи мистецтва. Інколи  вживається в іронічному значенні. Отже, мова йде про виняткові здібності, помічені здебільшого у дошкільників.

   Уже з раннього дитинства обдарована дитина починає проявляти свої здібності: математичні, музичні, язикові й інші. У порівнянні зі своїми однолітками, вундеркінд виглядає набагато більше розумним, кмітливим і талановитим. Однак це не рідко стає перешкодою в спілкуванні й причиною неприйняття дитини суспільством. Тому  індивідуальним повинен бути й його процес виховання.

   Вундеркінд – це особлива дитина, йому досить некомфортно у звичайній школі, серед своїх однолітків. Обдаровані діти рідко відвідують дитячі загальноосвітні заклади, оскільки проявляється їхній талант, і він вимагає особливих умов для свого розвитку. Для повноцінного розвитку обдарованості дітям необхідно відвідувати особливі школи, з індивідуальним підходом і необхідними інтелектуальними навантаженнями. Для обдарованого мозку досить небезпечна бездіяльність, його постійно треба навантажувати, інтелектуальне перевантаження для них навіть корисно. 

   Здебільш найважливішими характеристиками обдарованих дітей вважають:  надзвичайно ранній вияв високої пізнавальної активності й допитливості; швидкість і точність виконання розумових операцій, що зумовлене стійкістю уваги та оперативною пам’яттю; сформованість навичок логічного мислення; багатство активного словника; швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;  виражена установка на творче виконання завдань; розвиток логічного мислення й уяви; володіння основними компонентами уміння вчитися. Важливою характеристикою обдарованості є креативність — здатність до творчості. 

   Засвідчено далеко не поодинокі випадки раннього вияву обдарувань. Деякі діти у трирічному віці опановують азбуку, швидко навчаються читати, складають вірші, й притому досить досконалі, мистецьки володіють грою на музичному інструменті тощо. Шлях до творчості в дитинстві може бути й нелегким. Від дорослих залежить полегшити його турботою та увагою або ускладнити надмірними вимогами до юного обдарування, тиском, невиправданим сподіванням на швидкий успіх.

   Згідно із психологічними дослідженнями основою обдарованості є закладений від народження творчий потенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових здібностей, оскільки діти з високим рівнем інтелектуального розвитку іноді володіють незначним творчим потенціалом.

   Для утвердження обдарованості дитини потрібно створити умови, за яких вона могла б розвиватися всебічно. Та для цього важливо насамперед виховувати у неї такі якості, як посидючість, працьовитість, уміння зосереджуватися, переборювати посильні труднощі, тобто те, без чого не розвинеться жодна здібність.

    Роль книги й читання у формуванні інтелекту та духовності дитини неможливо переоцінити. З перших років життя маленька людина через книгу з картинками опановує світ, поняття добра і зла, суспільну свідомість.   Надзвичайно важливим є її спілкування з книгою в дошкільному та шкільному віці. Але з тривогою науковці наголошують, що сучасна дитина з більшим задоволенням присвячує свій вільний час комп’ютерним розвагам, що негативно впливає на її соціалізацію та культурний рівень. 

   Сьогодні дитяча бібліотека має спрямовувати свою роботу на інтелектуальний розвиток малюків та організацію змістовного дозвілля разом із батьками. Тому так важливо не обмежуватись традиційними формами роботи, а шукати нові шляхи популяризації бібліотечних ресурсів та запроваджувати інтерактивні форми роботи з використанням сучасної мультимедійної техніки.

   Сучасна дитяча бібліотека — це центр дитячої книги і дитячого читання, центр спілкування і дозвілля, центр розвитку інтелектуальних і творчих здібностей дітей, це унікальний інформаційний простір і комфортне середовище для дитини, де можна грати, читати, це місце, де дітям затишно і цікаво разом з книгою і бібліотекарем.

   Саме дитяча бібліотека є одним з небагатьох доступних кожному безоплатних закладів, що в своїй практичній діяльності керується принципом: кожна дитина по-своєму талановита, з кожної може вирости творча особистість. Цьому значною мірою сприяє творча робота читацьких об’єднань, гуртків, лялькових театрів.

   У період стрімких змін, які відбуваються у світі, гостро постає питання, як перетворити дитячу бібліотеку на заклад, невимушена атмосфера якого сприяла б розвитку творчих здібностей дітей, залученню їх до читання, задоволенню спільних родинних інтересів.

   Перш за все, держава і суспільство повинні розуміти необхідність еволюційного переходу бібліотек у якісно новий стан. Але не просто розуміти це, але й створювати відповідні умови: законодавче забезпечення і виділення необхідних фінансових ресурсів.

   Усвідомлення важливості підтримки читання і особливо читання дітей та підлітків в останні десятиріччя стало предметом опікування з боку держави і суспільства в багатьох країнах світу. У ряді європейських країн дитяче читання введено в ранг національної політики (Франція, Німеччина, Великобританія, Нідерланди, Швеція). Державні установи, влада цих країн зацікавлені в гуманітарній та гуманістичній політиці щодо майбутнього покоління своїх громадян-дітей та здійснення її також через книгу та читання.

   Україна, декларуючи європейські стандарти та цінності у своїх прагненнях культурної та освітньої інтеграції у Європу, на жаль, до цього часу не має такої національної програми.

   Напевно і надалі буде спостерігатись поглиблення кризи через байдужість чиновників та урядовців. Адже останнім часом відбувається зменшення реальної допомоги закладам культури, зокрема й дитячим бібліотекам, недофінансування, невиконання державних програм щодо комп'ютеризації, недостатнє поповнення бібліотечних фондів, занепад та зубожіння матеріально-технічної бази бібліотечних закладів, зниження престижності бібліотечної професії, особливо в сільській місцевості.

   Як і раніше спостерігається нерівномірність у забезпеченні бібліотек новими дитячими книгами, журналами особливо це стосується районних і сільських бібліотек. Їх фонди катастрофічно зменшуються через мізерні обсяги надходжень та надмірні обсяги вилучення вкрай зношеної літератури. Так, зокрема, наша бібліотека більше шести років не отримує нової літератури, щорічно отримує лише 2-3 назви дитячих журналів. Окрім того, опікуватися розвитком вундеркіндів повинні батьки, а також фахівці своєї справи – психологи, педагоги, яких немає в штаті дитячих бібліотек.